Псалмів 39

Біблія	Sacra Bibbia Garofalo
1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.	1 Per il capocoro. A Idutun. Salmo. Di David.
2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.	2 Dissi: «Baderò alle mie vie per non peccare di lingua; terrò alla mia bocca un morso finché il perverso mi sta davanti».
3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.	3 Fui muto, in silenzio, tacqui senza effetto e il mio dolore si inasprì.
4 У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:	4 Arse il mio cuore dentro di me, il fuoco divampa al solo ripensarci. Parlò la mia lingua:
5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.	5 «Fammi sapere, Jahvè, la mia fine e quale sia la misura dei miei giorni, e sappia quanto effimero io sono».
6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,	6 Ecco, di due palmi hai fatto i miei giorni e la mia vita è un nulla innanzi a te. Sì, ogni uomo è costituito di un puro soffio.
7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;	7 Sì, l’uomo se ne va come un fantasma; per nulla si turba, ammucchia e non sa chi l’avrà.
8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!	8 E ora chi è la mia speranza, Signore? La mia fiducia è riposta in te.
9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.	9 Da tutte le mie cadute liberami, non farmi zimbello dello stolto.
10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.	10 Taccio, non apro la bocca poiché tu sei l’autore.
11 Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.	11 Distogli da me i tuoi colpi, dall’ostilità della tua mano sono consunto;
12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.	12 mediante i castighi per il peccato si corregge l’uomo. E distruggi come tarma ciò che più stima; sì, ogni uomo è un soffio.
13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.	13 Esaudisci la mia preghiera, o Jahvè, porgi l’orecchio al mio grido e non trascurare le mie lacrime. Perché io sono pellegrino presso di te, forestiero come tutti i miei padri.
14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.	14 Voltati per poco da me e avrò sollievo,prima che me ne vada e non sia più!