Псалмів 39

Біблія	BIBBIA CEI 1974
1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.	1 'Al maestro del coro, Iditun. Salmo. Di Davide.'
2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.	2 Ho detto: "Veglierò sulla mia condotta per non peccare con la mia lingua; porrò un freno alla mia bocca mentre l'empio mi sta dinanzi".
3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.	3 Sono rimasto quieto in silenzio: tacevo privo di bene, la sua fortuna ha esasperato il mio dolore.
4 У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:	4 Ardeva il cuore nel mio petto, al ripensarci è divampato il fuoco; allora ho parlato:
5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.	5 "Rivelami, Signore, la mia fine; quale sia la misura dei miei giorni e saprò quanto è breve la mia vita".
6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,	6 Vedi, in pochi palmi hai misurato i miei giorni e la mia esistenza davanti a te è un nulla. Solo un soffio è ogni uomo che vive,
7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;	7 come ombra è l'uomo che passa; solo un soffio che si agita, accumula ricchezze e non sa chi le raccolga.
8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!	8 Ora, che attendo, Signore? In te la mia speranza.
9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.	9 Liberami da tutte le mie colpe, non rendermi scherno dello stolto.
10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.	10 Sto in silenzio, non apro bocca, perché sei tu che agisci.
11 Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.	11 Allontana da me i tuoi colpi: sono distrutto sotto il peso della tua mano.
12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.	12 Castigando il suo peccato tu correggi l'uomo, corrodi come tarlo i suoi tesori. Ogni uomo non è che un soffio.
13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.	13 Ascolta la mia preghiera, Signore, porgi l'orecchio al mio grido, non essere sordo alle mie lacrime, poiché io sono un forestiero, uno straniero come tutti i miei padri.
14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.	14 Distogli il tuo sguardo, che io respiri, prima che me ne vada e più non sia.