Псалмів 102

Біблія	DIODATI
1 Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.	1 Orazione dell’afflitto, essendo angosciato, e spandendo il suo lamento davanti a Dio. SIGNORE, ascolta la mia orazione, E venga il mio grido infino a te.
2 Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде	2 Non nasconder la tua faccia da me; Nel giorno che io sono in distretta, inchina a me il tuo orecchio; Nel giorno che io grido, affrettati a rispondermi.
3 Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.	3 Perciocchè i miei giorni son venuti meno come fumo, E le mie ossa sono arse come un tizzone.
4 Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.	4 Il mio cuore è stato percosso come erba, Ed è seccato; Perciocchè io ho dimenticato di mangiare il mio pane.
5 Прибите, мов трава, в’яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.	5 Le mie ossa sono attaccate alla mia carne, Per la voce de’ miei gemiti.
6 Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.	6 Io son divenuto simile al pellicano del deserto; E son come il gufo delle solitudini.
7 Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.	7 Io vegghio, e sono Come il passero solitario sopra il tetto. I miei nemici mi fanno vituperio tuttodì;
8 Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.	8 Quelli che sono infuriati contro a me fanno delle esecrazioni di me.
9 Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.	9 Perciocchè io ho mangiata la cenere come pane, Ed ho temperata la mia bevanda con lagrime.
10 Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, —	10 Per la tua indegnazione, e per lo tuo cruccio; Perciocchè, avendomi levato ad alto, tu mi hai gettato a basso.
11 через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.	11 I miei giorni son come l’ombra che dichina; Ed io son secco come erba
12 Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в’яну.	12 Ma tu, Signore, dimori in eterno E la tua memoria è per ogni età.
13 Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім’я твоє по всі роди.	13 Tu ti leverai, tu avrai compassione di Sion; Perciocchè egli è tempo di averne pietà; Perciocchè il termine è giunto.
14 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.	14 Imperocchè i tuoi servitori hanno affezione alle pietre di essa, Ed hanno pietà della sua polvere.
15 Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.	15 E le genti temeranno il Nome del Signore, E tutti i re della terra la tua gloria,
16 Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі — твоєї слави.	16 Quando il Signore avrà riedificata Sion, Quando egli sarà apparito nella sua gloria,
17 Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,	17 Ed avrà volto lo sguardo all’orazione de’ desolati, E non avrà sprezzata la lor preghiera.
18 зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.	18 Ciò sarà scritto all’età a venire; E il popolo che sarà creato loderà il Signore.
19 Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,	19 Perciocchè egli avrà riguardato dall’alto luogo della sua santità; Perciocchè il Signore avrà mirato dal cielo verso la terra;
20 щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;	20 Per udire i gemiti de’ prigioni; Per isciogliere quelli ch’erano condannati a morte;
21 щоб звіщали ім’я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,	21 Acciocchè si narri in Sion il Nome del Signore, E la sua lode in Gerusalemme.
22 коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.	22 Quando i popoli e i regni saranno raunati insieme, Per servire al Signore
23 Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.	23 Egli ha tra via abbattute le mie forze; Egli ha scorciati i miei giorni.
24 Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!	24 Io dirò: O Dio mio, non farmi trapassare al mezzo de’ miei dì; I tuoi anni durano per ogni età.
25 Спервовіку світу ти заснував землю і небеса — діло рук твоїх.	25 Tu fondasti già la terra; E i cieli son l’opera delle tue mani;
26 Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.	26 Queste cose periranno, ma tu dimorerai; Ed esse invecchieranno tutte, come un vestimento; Tu le muterai come una vesta, e trapasseranno.
27 Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.	27 Ma tu sei sempre lo stesso, E gli anni tuoi non finiranno giammai.
28 Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.	28 I figliuoli de’ tuoi servitori abiteranno, E la progenie loro sarà stabilita nel tuo cospetto