Job 7

BIBLIA	Біблія
1 ¿No es una milicia lo que hace el hombre en la tierra? ¿no son jornadas de mercenario sus jornadas?	1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?
2 Como esclavo que suspira por la sombra, o como jornalero que espera su salario,	2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,
3 así meses de desencanto son mi herencia, y mi suerte noches de dolor.	3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.
4 Al acostarme, digo: «¿Cuándo llegará el día?» Al levantarme: «¿Cuándo será de noche?», y hasta el crepúsculo ahíto estoy de sobresaltos.	4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.
5 Mi carne está cubierta de gusanos y de costras terrosas, mi piel se agrieta y supura.	5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
6 Mis días han sido más raudos que la lanzadera, han desaparecido al acabarse el hilo.	6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.
7 Recuerda que mi vida es un soplo, que mis ojos no volverán a ver la dicha.	7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.
8 El ojo que me miraba ya no me verá, pondrás en mí tus ojos y ya no existiré.	8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
9 Una nube se disipa y pasa, así el que baja al seol no sube más.	9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
10 No regresa otra vez a su casa, no vuelve a verle su lugar.	10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.
11 Por eso yo no he de contener mi boca, hablaré en la angustia de mi espíritu, me quejaré en la amargura de mi alma.	11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.
12 ¿Acaso soy yo el Mar, soy el monstruo marino, para que pongas guardia contra mí?	12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?
13 Si digo: «Mi cama me consolará, compartirá mi lecho mis lamentos»,	13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
14 con sueños entonces tú me espantas, me sobresaltas con visiones.	14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.
15 ¡Preferiría mi alma el estrangulamiento, la muerte más que mis dolores!	15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.
16 Ya me disuelvo, no he de vivir por siempre; ¡déjame ya; sólo un soplo son mis días!	16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!
17 ¿Qué es el hombre para que tanto de él te ocupes, para que pongas en él tu corazón,	17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,
18 para que le escrutes todas las mañanas y a cada instante le escudriñes?	18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?
19 ¿Cuándo retirarás tu mirada de mí? ¿no me dejarás ni el tiempo de tragar saliva?	19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?
20 Si he pecado, ¿qué te he hecho a ti, oh guardián de los hombres? ¿Por qué me has hecho blanco tuyo? ¿Por qué te sirvo de cuidado?	20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?
21 ¿Y por qué no toleras mi delito y dejas pasar mi falta? Pues ahora me acostaré en el polvo, me buscarás y ya no existiré.	21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»