| 1 ܘܗܘܐ ܥܠܝ ܦܬܓܡܗ ܕܡܪܝܐ ܠܡܐܡܪ | 1 І надійшло до мене таке слово Господнє: |
| 2 ܙܠ ܘܐܟܪܙ ܒܐ̈ܕܢܝ ܐܘܪܫܠܡ ܘܐܡܪ ܗܟܢܐ ܐܡܪ ܡܪܝܐ ܐܬܕܟܪܬ ܠܟܝ ܛܝܒܘܬܐ ܕܛܠܝܘܬܟܝ ܪܚܡܬܐ ܕܡܣܝܒܪܢܘܬܟܝ ܕܗܠܟܬܝ ܒܬܪܝ ܒܡܕܒܪܐ ܒܐܪܥܐ ܕܠܐ ܡܙܕܪܥܐ | 2 «Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю. |
| 3 ܩܕܫ ܐܝܣܪܝܠ ܠܡܪܝܐ ܪܝܫ ܥ̈ܠܠܬܗ ܟܘܠ ܐ̈ܟܘܠܝܗܘܢ ܢܬܚܝܒܘܢ ܒܝܫܬܐ ܬܐܬܐ ܥܠܝܗܘܢ ܐܡܪ ܡܪܝܐ | 3 Ізраїль — свята частка Господня, первенець його плодів. Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, — слово Господнє.» |
| 4 ܫܡܥܘ ܦܬܓܡܗ ܕܡܪܝܐ ܒܝܬܗ ܕܝܥܩܘܒ ܘܟܠܗܝܢ ܫܪ̈ܒܬܐ ܕܒܝܬ ܐܝܣܪܝܠ | 4 Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім’ї Ізраїльського дому! |
| 5 ܗܟܢܐ ܐܡܪ ܡܪܝܐ ܡܢܐ ܗܘ ܥܘܠܐ ܐܫܟܚܘ ܒܝ ܐܒ̈ܗܝܟܘܢ ܕܐܪܚܩܘ ܡܢܝ ܘܐܙܠܘ ܒܬܪ ܠܐ ܡܕܡ ܘܡܕܡ ܠܐ ܝܬܪܘ | 5 Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали? |
| 6 ܘܠܐ ܐܡܪܘ ܐܝܟܐ ܗܘ ܡܪܝܐ ܕܐܣܩܢ ܡܢ ܐܪܥܐ ܕܡܨܪܝܢ ܕܕܒܪܢ ܒܡܕܒܪܐ ܒܐܪܥܐ ܚܪܒܬܐ ܘܫܗܝܬܐ ܒܐܪܥܐ ܨܕܝܬܐ ܕ̈ܛܠܠܝ ܡܘܬܐ ܒܐܪܥܐ ܕܠܐ ܥܒܪ ܒܗ ܓܒܪ ܘܠܐ ܝܬܒ ܒܪ ܐܢܫ ܬܡܢ | 6 Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється. |
| 7 ܘܐܝܬܝܬܟܘܢ ܠܐܪܥܐ ܕܟܪܡܠܐ ܠܡܐܟܠ ܦܐܪ̈ܝܗ ܘܛܒ̈ܬܗ ܘܐܬܝܬܘܢ ܘܛܡܐܬܘܢ ܐܪܥܝ ܘܝܪܬܘܬܝ ܣܡܬܘܢ ܠܛܢܦܘܬܐ | 7 Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом. А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили. |
| 8 ܟܗ̈ܢܐ ܠܐ ܐܡܪܘ ܐܝܟܐ ܗܘ ܡܪܝܐ ܘܐܚ̈ܝܕܝ ܢܡܘܣܐ ܠܐ ܝܕܥܘܢܝ ܘܪ̈ܥܘܬܐ ܕܓܠܘ ܒܝ ܘܢܒܝ̈ܐ ܐܬܢܒܝܘ ܒܒܥܠܐ ܘܒܬܪ ܡܕܡ ܕܠܝܬ ܒܗ ܝܘܬܪܢ ܐܙܠܘ | 8 Священики не говорили: Де Господь? — Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім’ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть. |
| 9 ܡܛܠ ܗܢܐ ܐܬܕܝܢ ܥܡܟܘܢ ܐܡܪ ܡܪܝܐ ܘܥܡ ܒܢ̈ܝ ܒܢܝ̈ܟܘܢ ܐܬܕܝܢ | 9 Тим то я буду правуватися ще з вами, — слово Господнє, — та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь. |
| 10 ܥܒܪܘ ܠܓܙܪ̈ܬܐ ܕܟܬ̈ܝܐ ܘܚܙܘ ܘܠܩܕܪ ܫܕܪܘ ܘܛܒ ܐܣܬܟܠܘ ܘܚܙܘ ܐܢ ܗܘܬ ܐܝܟ ܗܕܐ | 10 Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало. |
| 11 ܐܢ ܡܚܠܦܝܢ ܥܡ̈ܡܐ ܐ̈ܠܗܝܗܘܢ ܐܝܠܝܢ ܕܠܐ ܗܘܘ ܐ̈ܠܗܐ ܘܥܡܝ ܚ̇ܠܦ ܐܝܩܪܗ ܒܕܠܐ ܝܘܬܪܢ | 11 Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає. |
| 12 ܬܡܗܘ ܫܡܝܐ ܥܠ ܗܕܐ ܘܙܘܥܘ ܘܕܚܠܘ ܛܒ ܐܡܪ ܡܪܝܐ | 12 Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, — слово Господнє! |
| 13 ܡܛܠ ܕܬܪ̈ܬܝܢ ܒܝܫ̈ܢ ܥܒܕܘ ܥܡܝ ܠܝ ܫܒܩܘ ܡܒܘܥܐ ܕܡ̈ܝܐ ܚ̈ܝܐ ܘܐܙܠܘ ܚܦܪܘ ܠܗܘܢ ܓܘܒ̈ܐ ܓܘܒ̈ܐ ܐܪ̈ܥܝܥܐ ܕܠܐ ܡܫܟܚܝܢ ܠܡܩܒܐ ܒܗܘܢ ܡ̈ܝܐ | 13 Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать. |
| 14 ܕܠܡܐ ܥܒܕܐ ܗܘ ܐܝܣܪܝܠ ܐܢ ܝܠܝܕ ܒܝܬܐ ܗܘ ܡܛܠ ܡܢܐ ܗܘܐ ܠܒܙܬܐ | 14 Чи то ж Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? То чому ж зробився він добиччю? |
| 15 ܥܠܘܗܝ ܢܢܗܡܘܢ ܐܪ̈ܝܘܬܐ ܘܢܪܝܡܘܢ ܩܠܗܘܢ ܘܢܥܒܕܘܢ ܐܪܥܗ ܠܚܘܪܒܐ ܘܩܘܪ̈ܝܗ ܢܨܕܝܢ ܡܢ ܒܠܝ ܕܝܬ̇ܒ | 15 І рикали на нього левенята, голос із себе видавали. Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе. |
| 16 ܐܦ ܒܢ̈ܝ ܡܦܣ ܘܬܚܦܝܣ ܢܪܥܘܢܟܝ ܪܝܫܐ ܪܝܫܐ | 16 Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю. |
| 17 ܗܐ ܗܟܢܐ ܢܬܥܒܕ ܠܟܝ ܥܠ ܕܫܒܩܬܝ ܠܡܪܝܐ ܐܠܗܟܝ ܒܙܒܢܐ ܕܡܕܒܪ ܗܘܐ ܠܟܝ ܒܐܘܪܚܐ | 17 Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі? |
| 18 ܘܗܫܐ ܡܐ ܠܟܝ ܠܡܐܙܠ ܠܐܘܪܚܐ ܕܡܨܪܝܢ ܠܡܫܬܐ ܡ̈ܝܐ ܕܫܝܚܘܪ ܘܡܐ ܠܟܝ ܠܡܐܙܠ ܠܐܘܪܚܐ ܕܐܬܘܪ ܠܡܫܬܐ ܡ̈ܝܐ ܕܢܗܪܐ | 18 Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту — пити воду з Нілу? Або пощо тобі йти в Асирію — пити з її ріки воду? |
| 19 ܬܪܕܝܟܝ ܒܝܫܬܟܝ ܘܬܝܒܘܬܟܝ ܬܟܣܟܝ ܘܕܥܝ ܘܚܙܝ ܕܒܝܫ ܘܡܪܝܪ ܥܠ ܕܫܒܩܬܝ ܠܡܪܝܐ ܐܠܗܟܝ ܘܠܐ ܕܚܠܬܝ ܡܢܝ ܐܡܪ ܡܪܝܐ ܐܠܗܐ ܚܝܠܬܢܐ | 19 Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого. Нема в тобі страху мого, — слово Господа, Бога сил. |
| 20 ܡܛܠ ܕܡܢ ܥܠܡ ܬܒܪܬ ܢܝܪܟܝ ܘܦܣܩܬ ܚܢܩ̈ܝܟܝ ܘܐܡ̣ܪܬܝ ܕܬܘܒ ܠܐܠܗ ܐܚܪܝܢ ܠܐ ܐ̇ܦܠܘܚ ܘܗܐ ܥܠ ܟܘܠ ܪܡܬܐ ܕܪܡܐ ܘܬܚܝܬ ܟܠ ܐܝܠܢ ܕܥܒܝܛ ܐܢܬܝ ܛܥܝܐ ܘܡܙܢܝܐ | 20 Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки. А ти мовила: Не буду служити! — і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим. |
| 21 ܘܐܢܐ ܢܨܒܬܟܝ ܫܒܘܩܐ ܕܟܠܗ ܙܪܥܐ ܕܩܘܫܬܐ ܘܐܝܟܢܐ ܐܬܗܦܟܬܝ ܥܠܝ ܘܡܪܕܬܝ ܐܝܟ ܓܦܬܐ ܢܘܟܪܝܬܐ | 21 Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої? |
| 22 ܘܐܢ ܬܬܚܘܪܝܢ ܒܢܬܪܐ ܘܬܣܓܝܢ ܠܟܝ ܟܒܪܝܬܐ ܟܬܡܘ ܠܗܘܢ ܒܟܝ ܚ̈ܛܗܝܟܝ ܩܕܡܝ ܐܡܪ ܡܪܝܐ ܐܠܗܐ | 22 Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, — гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, — слово Господа Бога. |
| 23 ܐܝܟܢܐ ܬܐܡܪܝܢ ܕܠܐ ܐܬܛܡܐܬ ܘܒܬܪ ܒܥܠܐ ܠܐ ܐܙܠܬ ܚܙܝ ܐܘܪ̈ܚܬܟܝ ܒܢܚ̈ܠܐ ܘܕܥܝ ܡܢܐ ܥܒܕܬܝ ܐܪܝܡܬܝ ܒܩܠܟܝ ܡܥܩܡܬ ܐܘܪ̈ܚܬܐ | 23 І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала? Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками. |
| 24 ܐܝܟ ܥܪܕܐ ܕܡܬܝܠܦ ܒܡܕܒܪܐ ܒܨܒܝܢ̈ܝ ܢܦܫܗ ܣܩܬܝ ܪܘܚܐ ܐܝܟ ܝܪܘܪܐ ܡ̇ܢ ܢܗܦܟܝܗ̇ ܟܠ ܡ̇ܢ ܕܒܥܐ ܠܗ̇ ܠܐ ܢܬܛܪܦ ܒܐܘܪ̈ܚܬܗ̇ ܢܫܟܚܝܗ | 24 Ослиця дика що звикла до пустині; коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, — хто може хіть її спинити? Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають; вони в погульнім місяці її знаходять. |
| 25 ܟܠܝ ܪ̈ܓܠܝܟܝ ܡܢ ܚܦܝܝܘܬܐ ܘܓܓܪܬܟܝ ܡܢ ܨܗܝܐ ܘܐܡܪܬܝ ܐܬܚܝܠܬ ܠܐ ܨܒܝܐ ܐܢܐ ܡܛܠ ܕܪܚܡܬ ܢܘܟܪ̈ܝܐ ܘܒܬܪܗܘܢ ܐܙܠ | 25 Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло! Але ти кажеш: Даремна річ! Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними. |
| 26 ܐܝܟ ܒܗܬܬ ܓܢܒܐ ܟܪ ܕܡܫܬܟܚ ܗܟܢܐ ܒܗܬܘ ܒܢ̈ܝ ܐܝܣܪܝܠ ܗܢܘܢ ܘܡ̈ܠܟܝܗܘܢ ܘܪ̈ܘܪܒܢܝܗܘܢ ܘܟܗ̈ܢܝܗܘܢ ܘܢܒܝ̈ܝܗܘܢ | 26 Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки. |
| 27 ܕܐܡܪܝܢ ܠܩܝܣܐ ܐܒܘܢ ܐܢܬ ܘܠܟܐܦܐ ܕܐܢܬܝ ܝܠܕܬܝܢ ܡܛܠ ܕܐܦܢܝܘ ܠܝ ܩܕܠܗܘܢ ܘܠܐ ܐ̈ܦܝܗܘܢ ܘܒܙܒܢܐ ܕܒܝܫܬܗܘܢ ܐܡܪ̈ܝܢ ܩܘܡ ܥܕܪܝܢܝ ܘܦܪܘܩܝܢܝ | 27 Вони супроти колод мовлять: Ти — батько мій; а до каменя: Ти породив нас! Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям. Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас! |
| 28 ܘܐܝܟܐ ܐܢܘܢ ܐ̈ܠܗܝܟ ܕܥܒܕܬ ܠܟ ܢܩܘܡܘܢ ܢܦܪܩܘܢܟ ܒܙܒܢ ܒܝܫܬܟ ܡܛܠ ܕܐܝܟ ܡܢܝܢܐ ܕܩܘܪܝܝܟ ܗܘܘ ܐ̈ܠܗܝܟ ܝܗܘܕܐ | 28 А де ж твої боги, що ти був наробив собі? Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати. Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо. |
| 29 ܠܡܢܐ ܕܝܢܝܢ ܐܢܬܘܢ ܥܡܝ ܟܠܟܘܢ ܕܓܠܬܘܢ ܒܝ ܐܡ̇ܪ ܡܪܝܐ | 29 Чого ж бо то вам перечитися зо мною? Адже ви всі від мене відступили, — слово Господнє. |
| 30 ܣܪܝܩܐܝܬ ܡܚܝܬ ܠܒ̈ܢܝܟܘܢ ܘܡܪܕܘܬܐ ܠܐ ܩܒܠܘ ܐܟܠܬ ܚܪܒܐ ܠܢܒܝ̈ܝܟܘܢ ܐܝܟ ܐܪܝܐ ܡܚܒܠܢܐ | 30 Надаремно було синів ваших карати; вони науки не прийняли. Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель. |
| 31 ܐܢܬܘܢ ܕܪܐ ܫܡܥܘ ܦܬܓܡܗ ܕܡܪܝܐ ܕܠܡܐ ܡܕܒܪܐ ܗܘܝܬ ܠܐܝܣܪܝܠ ܐܘ ܐܝܟ ܐܪܥܐ ܚܪܒܬܐ ܡܛܠ ܡܢܐ ܐܡܪܘ ܥܡܝ ܢܚܬܢ ܠܐ ܢܐܬܐ ܬܘܒ ܠܘܬܟ | 31 Ну, і рід же з вас! Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним? Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися! — не повернемось більше до тебе. |
| 32 ܕܠܡܐ ܛܥܝܐ ܒܬܘܠܬܐ ܥܘܕܢܗ̇ ܘܟܠܬܐ ܬܨܒܝܬܗ̇ ܥܡܝ ܕܝܢ ܛܥܐܘܢܝ ܝܘܡ̈ܬܐ ܕܠܝܬ ܠܗܘܢ ܡܢܝܢ | 32 Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода — убори свої? А мій народ мене забув, — безліч днів тому. |
| 33 ܡܢܐ ܬܘܒ ܡܬܩܢܬܝ ܐܘܪ̈ܚܬܟܝ ܠܡܒܥܐ ܪܚܡܬܐ ܕܗܐ ܐܦ ܒܝܫܬܐ ܝܠܦܬܝ ܒܐܘܪ̈ܚܬܟܝ | 33 Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови! Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила. |
| 34 ܘܐܦ ܒܐ̈ܝܕܝܟܝ ܐܫܬܟܚ ܕܡܐ ܕܢܦܫܬܐ ܕܡܣ̈ܟܢܐ ܙܟ̈ܝܐ ܠܐ ܗܘܐ ܒܦܘܠܫܬܐ ܐܫܟܚܬ ܐܢܘܢ ܐܠܐ ܬܚܝܬ ܟܠ ܐܝܠܢ | 34 Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві. |
| 35 ܘܐܡܪܬܝ ܕܡܚܣܝܐ ܐܢܐ ܡܛܠ ܗܢܐ ܐܗܦܟ ܪܘܓܙܗ ܡܢܝ ܗܐ ܕܐܢ ܐܢܐ ܠܟܝ ܥܠ ܕܐܡܪܬܝ ܕܠܐ ܚܛܝܬ | 35 Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене. — Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила. |
| 36 ܡܢܐ ܡܙܕܠܠܐ ܐܢܬܝ ܛܒ ܠܡܬܢܐ ܐܘܪ̈ܚܬܟܝ ܐܦ ܡܢ ܡܨܪܝܢ ܬܒܗܬܝܢ ܐܝܟ ܕܒܗܬܬܝ ܡܢ ܐܬܘܪ | 36 Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу! І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала. |
| 37 ܐܦ ܡܢ ܠܘܬ ܗܢܐ ܬܦܩܝܢ ܟܕ ܐ̈ܝܕܝܟܝ ܥܠ ܪܝܫܟܝ ܕܪܓܙ ܡܪܝܐ ܥܠ ܡܬܟܠܢܝܟܝ ܘܠܐ ܬܨܠܚܝܢ ܒܗܘܢ | 37 Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки; бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними.» |
