| 1 ܒܪܝ ܛܪ ܡ̈ܠܝ ܘܦܘܩ̈ܕܢܝ ܐܛܫܐ ܒܠܒܟ | 1 Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе. |
| 2 ܛܪ ܦܘܩ̈ܕܢܝ ܘܚܝܝ ܘܢܡܘܣܝ ܐܝܟ ܒܒܬܐ ܕܥܝܢܐ | 2 Додержуй мої заповіді, — і будеш жити, | — і мою науку, як твоїх очей зіницю. |
| 3 ܩܛܘܪ ܐܢܘܢ ܒܨܘܪܟ ܘܟܬܘܒ ܐܢܘܢ ܥܠ ܠܘܚ̈ܐ ܕܠܒܟ | 3 Собі до пальців їх прив’яжи | та напиши їх на таблиці серця свого. |
| 4 ܘܐܡܪ ܠܚܟܡܬܐ ܚܬܝ ܐܢܬܝ ܘܠܣܘܟܠܐ ܩܪܝ ܡܕܥܐ | 4 Скажи до мудрости: «Ти сестра моя», | а розум назви другом, |
| 5 ܕܢܢܛܪܟ ܡܢ ܐܢܬܬܐ ܢܘܟܪܝܬܐ ܕܡܫ̈ܕܠܢܝܢ ܡ̈ܠܝܗ̇ | 5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки, | від незнайомої з звабливими словами. |
| 6 ܡܛܠ ܕܡܢ ܟܘܬܐ ܕܒܝܬܗ̇ ܘܡܢ ܟܣܣܛܪܘܢ ܐܕܝܩܬ | 6 Раз якось, коли через вікно мого дому, | крізь ґрати я дивився, |
| 7 ܘܚܙܬ ܫܒܪ̈ܐ ܘܚܪܬ ܒ̈ܛܠܝܐ ܘܒܚܣܝܪ̈ܝ ܪܥܝܢܐ | 7 побачив я посеред простодушних, | помітив я між хлопцями юнака безумного. |
| 8 ܕܥܒܪܝܢ ܒܫܘܩܐ ܥܠ ܓܢܒ ܙܘܝܬ̈ܐ ܕܫܒܝ̈ܠܝ ܒܝܬܗ̇ | 8 Він проходив вулицею коло її закутка, | і простував дорогою до її дому, |
| 9 ܒܪܡܫܐ ܒܡܥܪ̈ܒܝ ܫܡܫܐ ܒܚܫܘܟܐ ܕܠܠܝܐ ܘܒܥܡܛܢܐ | 9 присмерком, вечірньою порою, | у глупу ніч та в темряві, — |
| 10 ܘܢܦܩܬ ܐܢܬܬܐ ܠܐܘܪܥܗ ܒܐܣܟܝܡܐ ܕܙܢܝܬܐ ܕܡܦܪܕܐ ܠܒܗܘܢ ܕܥ̈ܠܝܡܐ | 10 аж ось назустріч йому жінка, | одягнена, немов повія, хитра серцем. |
| 11 ܘܡܪܘܕܝܐ ܘܐܣܘܛܝܐ ܘܒܒܝܬܗ̇ ܪ̈ܓܠܝܗ̇ ܠܐ ܫ̈ܠܝܢ | 11 Вона — пристрасна й нахабна, | ноги її не посидять у хаті. |
| 12 ܐܠܐ ܒܙܒܢ ܠܒܪ ܦܗܝܐ ܘܒܙܒܢ ܒܫ̈ܘܩܐ ܘܒ̈ܙܘܝܬܐ ܟܡܢܐ | 12 То на вулиці, то на майданах, | на всіх розпуттях у засідку сідає. |
| 13 ܘܐܚܕܬܗ ܘܢܫܩܬܗ ܘܐܚܨܦܬ ܐ̈ܦܝܗ̇ ܘܐܡܪܬ ܠܗ | 13 Вона хапає його та цілує, | і безлично до нього каже: |
| 14 ܕܒܚ̈ܐ ܐܢܘܢ ܫ̈ܠܡܐ ܝܘܡܢܐ ܦܪܥܬ ܢܕܪ̈ܝ | 14 «Мала принести мирні жертви, | сьогодні я мої обітниці сповнила. |
| 15 ܡܛܘܠ ܗܢܐ ܢܦܩܬ ܠܐܘܪܥܟ ܕܡܣܟܝܐ ܗܘܝܬ ܠܡܚܙܝܟ ܘܐܫܟܚܬܟ | 15 Тому й вийшла я тобі назустріч, | тебе шукати — та знайшла тебе я. |
| 16 ܒܬܫܘܝܬܐ ܫܘܝܬ ܥܪܣܝ ܘܒܩܪ̈ܡܐ ܡܨܪ̈ܝܐ ܩܪܡܬܗ̇ | 16 Постелю мою я прибрала килимами, | тонку єгипетську тканину розстелила. |
| 17 ܘܪܣܬ ܥܠ ܥܪܣܝ ܡܘܪܐ ܘܟܘܪܟܡܐ ܘܩܘܢܡܐ | 17 Поприскала я ліжко моє | міррою, алое, цинамоном. |
| 18 ܬܐ ܢܬܒܣܡ ܒܪܚܡܬܐ ܥܕܡܐ ܠܨܦܪܐ ܘܢܥܦܩ ܚܕ ܠܚܕ ܒܪܓܬܐ | 18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, | та насолодимось любов’ю, |
| 19 ܠܐ ܗܘܐ ܓܝܪ ܒܒܝܬܐ ܓܒܪܝ ܐܙܠ ܠܗ ܒܐܘܪܚܐ ܪܚܝܩܬܐ | 19 бо мужа нема дома, | вибравсь у далекую дорогу. |
| 20 ܘܨܪܪܐ ܕܟܣܦܐ ܫܩܠ ܒܐܝܕܗ ܘܠܝ̈ܘܡܬܐ ܗܘ ܣ̈ܓܝܐܐ ܐܬܐ ܠܒܝܬܗ | 20 Сакву грошей забрав з собою; | як місяць буде у повні, повернеться він додому.» |
| 21 ܘܐܛܥܝܬܗ ܒܣܘܓܐܐ ܕܡ̈ܠܝܗ̇ ܘܒܫܘܘܕܠܐ ܕܣ̈ܦܘܬܗ̇ ܠܘܬܗ̇ ܢܬܦܬܗ | 21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, | зводить його солодкими словами. |
| 22 ܘܗܘ ܐܙܠ ܗܘܐ ܒܬܪܗ̇ ܐܝܟ ܫܒܪܐ. ܘܐܝܟ ܬܘܪܐ ܕܐܙܠ ܠܘܬ ܛܒܚܐ. ܘܐܝܟ ܟܠܒܐ ܠܐܣܘܪܐ | 22 І він умить за нею тягне, | немов віл, що йде під обух, | немов олень, що в сильце вскочив, |
| 23 ܘܐܝܟ ܐܝܠܐ ܕܡܦܪܚ ܓܐܪܐ ܒܟܒܕܗ ܘܡܣܬܪܗܒ ܐܝܟ ܚܝܘܬ ܟܢܦܐ ܠܦܚܐ ܘܠܐ ܝܕܥ ܕܠܡܘܬܐ ܗܘ ܕܢܦܫܗ ܐܙܠ | 23 покіль стріла його печінки не прошиє, | немов та пташка, що сама летить у сітку, | не знаючи, що йдеться про її погибель. |
| 24 ܡܟܝܠ ܒ̈ܢܝܐ ܫܘܡܥܘܢܝ ܘܨܘܬܘ ܡ̈ܠܘܗܝ ܕܦܘܡܝ | 24 Слухай тепер мене, мій сину, | вважай на слова уст моїх. |
| 25 ܠܐ ܢܨܛܠܐ ܠܒܟ ܠܐܘܪ̈ܚܬܗ̇ ܘܠܐ ܬܛܥܐ ܒܫ̈ܒܝܠܝܗ̇ | 25 Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, | не блукай її стежками; |
| 26 ܡܛܠ ܕܣܘܓܐܐ ܕܩ̈ܛܝܠܐ ܐܪܡܝܬ ܘܥܫܝܢ̈ܝܢ ܟܘܠܗܘܢ ܩ̈ܛܝܠܝܗ̇ | 26 бо багатьох вона на смерть поранила, | і найсильніші всі жертвою її упали. |
| 27 ܐܘܪ̈ܚܬܐ ܕܒܝܬܗ̇ ܐܘܪ̈ܚܬܐ ܐܢܝ̈ܢ ܕܫܝܘܠ ܕܢܚ̈ܬܢ ܠܬܘ̈ܢܐ ܕܡܘܬܐ | 27 Дім її — дорога до Шеолу, | вона веде вниз до покоїв смерти. |
