Eclesiastés/Qohelet 4

Sacra Biblia	Біблія
¹ Yo me volví a considerar todas las violencias perpetradas bajo el sol: vi el llanto de los oprimidos, sin tener quien los consuele; la violencia de sus verdugos, sin tener quien los vengue.	¹ І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів — насильство, а втішника немає.
² Felicité a los muertos que ya perecieron, más que a los vivos que aún viven.	² І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,
³ Más feliz aún que entrambos es aquel que aún no ha existido, que no ha visto la iniquidad que se comete bajo el sol.	³ а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.
⁴ He visto que todo afán y todo éxito en una obra excita la envidia del uno contra el otro. También esto es vanidad y atrapar vientos.	⁴ Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність — то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.
⁵ El necio se cruza de manos, y devora su carne.	⁵ Дурний складає руки і їсть власне тіло.
⁶ Más vale llenar un puñado con reposo que dos puñados con fatiga en atrapar vientos.	⁶ Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.
⁷ Volví de nuevo a considerar otra vanidad bajo el sol:	⁷ Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.
⁸ a saber, un hombre solo, sin sucesor, sin hijos ni hermano; sin límite a su fatiga, sin que sus ojos se harten de riqueza. «Mas ¿para quién me fatigo y privo a mi vida de felicidad?» También esto es vanidad y mal negocio.	⁸ Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.
⁹ Más valen dos que uno solo, pues obtienen mayor ganancia de su esfuerzo.	⁹ Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.
¹⁰ Pues si cayeren, el uno levantará a su compañero; pero ¡ay del solo que cae!, que no tiene quien lo levante.	¹⁰ Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.
¹¹ Si dos se acuestan, tienen calor; pero el solo ¿cómo se calentará?	¹¹ Так само, як лежать удвох — їм тепло; одному ж як загрітись?
¹² Si atacan a uno, los dos harán frente. La cuerda de tres hilos no es fácil de romper.	¹² Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.
¹³ Más vale mozo pobre y sabio que rey viejo y necio, que no sabe ya consultar.	¹³ Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;
¹⁴ Pues de prisión salió quien llegó a reinar, aunque pobre en sus dominios naciera.	¹⁴ він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.
¹⁵ Veo a todos los vivientes que caminan bajo el sol, ponerse junto al mozo, el sucesor, el que ocupará su puesto.	¹⁵ Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.
¹⁶ Era sin fin la multitud a cuyo frente estaba; tampoco la posteridad se contentará de él. También esto es vanidad y atraper vientos.	¹⁶ Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.
¹⁷ Guarda tus pasos cuando vas a la Casa de Dios. Acercarse obediente vale más que el sacrificio de los necios, porque ellos no saben que hacen el mal.	¹⁷ Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.