Приповідок 8

Біблія	Miqra 'al pi ha-Mesorah
1 Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?	1 הֲלֹֽא־חׇכְמָה תִקְרָאוּתְבוּנָה תִּתֵּן קוֹלָֽהּ׃
2 На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.	2 בְּרֹאשׁ־מְרֹמִים עֲלֵי־דָרֶךְבֵּית נְתִיבוֹת נִצָּֽבָה׃
3 Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:	3 לְיַד־שְׁעָרִים לְפִי־קָרֶתמְבוֹא פְתָחִים תָּרֹֽנָּה׃
4 «Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.	4 אֲלֵיכֶם אִישִׁים אֶקְרָאוְקוֹלִי אֶל־בְּנֵי אָדָֽם׃
5 О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!	5 הָבִינוּ פְתָאיִם עׇרְמָהוּכְסִילִים הָבִינוּ לֵֽב׃
6 Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.	6 שִׁמְעוּ כִּֽי־נְגִידִים אֲדַבֵּרוּמִפְתַּח שְׂפָתַי מֵישָׁרִֽים׃
7 Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.	7 כִּֽי־אֱמֶת יֶהְגֶּה חִכִּיוְתוֹעֲבַת שְׂפָתַי רֶֽשַׁע׃
8 Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.	8 בְּצֶדֶק כׇּל־אִמְרֵי־פִיאֵין בָּהֶם נִפְתָּל וְעִקֵּֽשׁ׃
9 Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.	9 כֻּלָּם נְכֹחִים לַמֵּבִיןוִישָׁרִים לְמֹצְאֵי דָֽעַת׃
10 Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,	10 קְחֽוּ־מוּסָרִי וְאַל־כָּסֶףוְדַעַת מֵחָרוּץ נִבְחָֽר׃
11 бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.	11 כִּֽי־טוֹבָה חׇכְמָה מִפְּנִינִיםוְכׇל־חֲפָצִים לֹא יִֽשְׁווּ־בָֽהּ׃
12 Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.	12 אֲֽנִי־חָכְמָה שָׁכַנְתִּי עׇרְמָהוְדַעַת מְזִמּוֹת אֶמְצָֽא׃
13 Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу.	13 יִרְאַת יְהֹוָה שְֽׂנֹאת רָעגֵּאָה וְגָאוֹן ׀ וְדֶרֶךְ רָעוּפִי תַהְפֻּכוֹת שָׂנֵֽאתִי׃
14 У мене рада й помисл; | я — розум, у мене сила.	14 לִֽי־עֵצָה וְתוּשִׁיָּהאֲנִי בִינָה לִי גְבוּרָֽה׃
15 Мною царі царюють | і князі встановляють право.	15 בִּי מְלָכִים יִמְלֹכוּוְרֹזְנִים יְחֹקְקוּ צֶֽדֶק׃
16 Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.	16 בִּי שָׂרִים יָשֹׂרוּוּנְדִיבִים כׇּל־שֹׁפְטֵי צֶֽדֶק׃
17 Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.	17 אֲנִי אהביה אֹהֲבַי אֵהָבוּמְשַׁחֲרַי יִמְצָאֻֽנְנִי׃
18 Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.	18 עֹֽשֶׁר־וְכָבוֹד אִתִּיהוֹן עָתֵק וּצְדָקָֽה׃
19 Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій — над срібло добірне.	19 טוֹב פִּרְיִי מֵחָרוּץ וּמִפָּזוּתְבוּאָתִי מִכֶּסֶף נִבְחָֽר׃
20 Я ходжу путями правди, | стежками права,	20 בְּאֹֽרַח־צְדָקָה אֲהַלֵּךְבְּתוֹךְ נְתִיבוֹת מִשְׁפָּֽט׃
21 щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.	21 לְהַנְחִיל אֹהֲבַי ׀ יֵשׁוְאֹצְרֹתֵיהֶם אֲמַלֵּֽא׃
22 Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.	22 יְֽהֹוָה קָנָנִי רֵאשִׁית דַּרְכּוֹקֶדֶם מִפְעָלָיו מֵאָֽז׃
23 Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала;	23 מֵעוֹלָם נִסַּכְתִּי מֵרֹאשׁמִקַּדְמֵי־אָֽרֶץ׃
24 коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.	24 בְּאֵין־תְּהֹמוֹת חוֹלָלְתִּיבְּאֵין מַעְיָנוֹת נִכְבַּדֵּי־מָֽיִם׃
25 Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;	25 בְּטֶרֶם הָרִים הׇטְבָּעוּלִפְנֵי גְבָעוֹת חוֹלָֽלְתִּי׃
26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.	26 עַד־לֹא עָשָׂה אֶרֶץ וְחוּצוֹתוְרֹאשׁ עַפְרוֹת תֵּבֵֽל׃
27 Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,	27 בַּהֲכִינוֹ שָׁמַיִם שָׁם אָנִיבְּחֻקוֹ חוּג עַל־פְּנֵי תְהֽוֹם׃
28 як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,	28 בְּאַמְּצוֹ שְׁחָקִים מִמָּעַלבַּעֲזוֹז עִינוֹת תְּהֽוֹם׃
29 як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, —	29 בְּשׂוּמוֹ לַיָּם ׀ חֻקּוֹוּמַיִם לֹא יַֽעַבְרוּ־פִיובְּחוּקוֹ מוֹסְדֵי אָֽרֶץ׃
30 я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,	30 וָאֶהְיֶה אֶצְלוֹ אָמוֹןוָאֶהְיֶה שַׁעֲשׁוּעִים יוֹם ׀ יוֹםמְשַׂחֶקֶת לְפָנָיו בְּכׇל־עֵֽת׃
31 гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.	31 מְשַׂחֶקֶת בְּתֵבֵל אַרְצוֹוְשַׁעֲשֻׁעַי אֶת־בְּנֵי אָדָֽם׃
32 Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!	32 וְעַתָּה בָנִים שִׁמְעוּ־לִיוְאַשְׁרֵי דְּרָכַי יִשְׁמֹֽרוּ׃
33 Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.	33 שִׁמְעוּ מוּסָר וַחֲכָמוּוְאַל־תִּפְרָֽעוּ׃
34 Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!	34 אַשְֽׁרֵי אָדָם שֹׁמֵעַֽ לִילִשְׁקֹד עַל־דַּלְתֹתַי יוֹם ׀ יוֹםלִשְׁמֹר מְזוּזֹת פְּתָחָֽי׃
35 Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.	35 כִּי מֹצְאִי מצאי מָצָא חַיִּיםוַיָּפֶק רָצוֹן מֵיְהֹוָֽה׃
36 Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники — смерть полюбляють.»	36 וְֽחֹטְאִי חֹמֵס נַפְשׁוֹכׇּל־מְשַׂנְאַי אָהֲבוּ מָֽוֶת׃