Приповідок 18

¹ Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.

² Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.

³ Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.

⁴ Глибокі води — слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.

⁵ Воно не добре — вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.

⁶ Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.

⁷ Уста безумного — його руїна; | губи його — сіть на його душу.

⁸ Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.

⁹ Недбалий у своїй роботі | — руїнника брат рідний.

¹⁰ Ім’я Господнє — міцна башта: | праведник утече до неї — і безпечний.

¹¹ Багатого достатки — його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.

¹² Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою — покора.

¹³ Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.

¹⁴ Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?

¹⁵ Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.

¹⁶ Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.

¹⁷ Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.

¹⁸ Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.

¹⁹ Уражений брат — немов місто-твердиня, | і чвари — немов засуви в замку.

²⁰ Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.

²¹ Смерть і життя — у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.

²² Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.

²³ Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.

²⁴ Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.