Приповідок 2

¹ Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,

² вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,

³ о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,

⁴ коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,

⁵ тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.

⁶ Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.

⁷ Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.

⁸ Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.

⁹ Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,

¹⁰ бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.

¹¹ Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,

¹² щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,

¹³ від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;

¹⁴ від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,

¹⁵ яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;

¹⁶ та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,

¹⁷ що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,

¹⁸ бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.

¹⁹ Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.

²⁰ Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,

²¹ бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;

²² лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.