Псалмів 95

Біблія	Biblia Tysiąclecia
1 Ходіте, заспіваймо Господеві, воскликнім Скелі нашого спасіння.	1 Przyjdźcie, radośnie śpiewajmy Panu, wznośmy okrzyki na cześć Skały naszego zbawienia:
2 Ходімо перед нього з хвалою і піснями йому воскликнім.	2 przystąpmy z dziękczynieniem przed Jego oblicze, radośnie śpiewajmy Mu pieśni!
3 Бо Господь — Бог великий і цар великий над усіма богами.	3 Albowiem Pan jest wielkim Bogiem i wielkim Królem ponad wszystkimi bogami:
4 В його руці — землі глибінь, і верхи гір йому належать.	4 głębiny ziemi są w Jego ręku i szczyty gór należą do Niego.
5 Море — його, бо то він витворив його. І сушу його руки створили.	5 Morze jest Jego własnością: bo On sam je uczynił, i stały ląd ukształtowały Jego ręce.
6 Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим!	6 Wejdźcie, uwielbiajmy, padnijmy na twarze i zegnijmy kolana przed Panem, który nas stworzył.
7 Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні!	7 Albowiem On jest naszym Bogiem, a my ludem Jego pastwiska i owcami w Jego ręku. Obyście usłyszeli dzisiaj głos Jego:
8 «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині,	8 Nie zatwardzajcie serc waszych jak w Meriba, jak na pustyni w dniu Massa,
9 де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло.	9 gdzie Mnie wasi przodkowie wystawiali na próbę i doświadczali Mię, choć dzieło moje widzieli.
10 Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: То народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають.	10 Tamto pokolenie budziło we Mnie wstręt przez lat czterdzieści, i powiedziałem: Są oni ludem o sercu zbłąkanym i moich dróg nie znają.
11 Тому й поклявсь я в моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій спочинок!»	11 Przeto przysiągłem w moim gniewie: Nie wejdą do [miejsca] mego odpoczynku.