Псалмів 74

Біблія	LA SACRA BIBBIA
1 Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви?	1 Maskil. Di Asaf. Perché, o Dio, ci respingi per sempre? Perché divampa la tua ira contro il gregge del tuo pascolo?
2 Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість, гору Сіон, на котрій ти осівся.	2 Ricòrdati della tua comunità che ti acquistasti da tempo, che riscattasti quale tribù della tua eredità, del monte Sion, dove fissasti la tua dimora.
3 Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.	3 Volgi i tuoi passi a queste rovine irreparabili, verso tutte le devastazioni che il nemico ha fatte nel santuario.
4 Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.	4 Ruggirono i tuoi nemici nel luogo delle tue assemblee; là issarono i loro vessilli.
5 Неначе той, що в гущавині сокирою махає,	5 Sembrava che vibrassero le scuri nel fitto d'una selva;
6 вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.	6 abbatterono le sue porte tutto d'un colpo, le frantumarono con ascia e scure.
7 Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.	7 Dettero alle fiamme il tuo santuario, profanarono fino a terra la dimora del tuo nome;
8 Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів!	8 dicendo in cuor loro: "Distruggiamoli tutto d'un colpo!". Hanno incendiato tutti i luoghi di culto che si trovavano nel paese.
9 Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.	9 I nostri vessilli non li vediamo più; non c'è più nessun profeta, e fra noi non c'è alcuno che sappia fino a quando.
10 Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім’я?	10 Fino a quando, o Dio, lancerà insulti l'avversario? Il nemico potrà forse per sempre disprezzare il tuo nome?
11 Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?	11 Perché ritrai la tua mano e trattieni in seno la tua destra?
12 Таж ти, о Боже, — цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.	12 Ma Dio è mio re dai tempi antichi, Colui che opera vittorie nel mezzo del paese.
13 Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.	13 Tu con la tua potenza dividesti il mare, schiacciasti la testa di draghi sulle acque.
14 Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,	14 Tu fracassasti il capo del Leviatàn, lo desti in pasto ai mostri marini.
15 Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.	15 Tu fonti e torrenti facesti scaturire, mentre fiumi perenni facesti seccare.
16 Твій — день і твоя — ніч. Ти сотворив світила й сонце,	16 Tuo è il giorno e tua è la notte, tu fissasti la luna e il sole.
17 ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.	17 Tu stabilisti i confini della terra, estate e inverno, tu li formasti.
18 Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім’я.	18 Ricòrdati di questo: il nemico ha vilipeso, o Dio, un popolo stolto ha insultato il tuo nome.
19 Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.	19 Non abbandonare alle fiere l'anima che ti loda; non lasciare in oblio la vita dei tuoi poveri.
20 Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.	20 Sii fedele all'alleanza, poiché nei remoti angoli della terra abbondano i covi della violenza.
21 Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий, нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім’я.	21 L'umile non torni confuso; l'afflitto e il povero lodino il tuo nome.
22 Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.	22 Sorgi, o Dio, e difendi la tua causa; ricòrdati degli insulti che verso di te rivolge lo stolto tutto il giorno.
23 Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.	23 Non dimenticare lo strepito dei tuoi nemici, il tumulto sempre crescente di quanti a te si ribellano.