Псалмів 74

Біблія	KÁLDI-NEOVULGÁTA
1 Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви?	1 Maszkíl Ászáftól. Miért vetettél el, Isten, teljesen, miért gyúlt fel haragod legelőd juhai ellen?
2 Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість, гору Сіон, на котрій ти осівся.	2 Emlékezzél meg gyülekezetedről, amelyet kezdettől fogva birtokodba vettél! Örökségedet, a törzset megváltottad, a Sion hegyét, amelyen laktál.
3 Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.	3 Menj fel az ősi romokra: a szentélyben mindent feldúlt az ellenség!
4 Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.	4 Azok ordítoznak gyülekezeted helyén, akik gyűlölnek téged, jelvényeiket kitűzték győzelmük jeléül.
5 Неначе той, що в гущавині сокирою махає,	5 Olyanok, mint aki magasra emelt fejszéjét lengeti a sűrű erdőben.
6 вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.	6 Minden ajtaját kidöntötték, baltával és bárddal rombolták.
7 Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.	7 Lángba borították szentélyedet, neved hajlékát földig meggyalázták.
8 Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів!	8 Azt mondták szívükben: »Rohanjuk le őket együtt!« Fölperzselték Isten minden szentélyét az országban.
9 Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.	9 Jeleinket nem látjuk, nincs többé prófétánk, és nincs már köztünk, aki látna.
10 Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім’я?	10 Isten, meddig szidalmaz még az ellenség téged, örökké gyalázza az ellenség nevedet?
11 Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?	11 Miért vonod vissza kezed és tartod öledben jobbodat?
12 Таж ти, о Боже, — цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.	12 Hiszen Isten a mi királyunk ősidőktől fogva, aki szabadulást szerzett a föld közepén.
13 Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.	13 Hatalmaddal a tengert kettéhasítottad, a sárkányok fejét a vizekben összetörted.
14 Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,	14 A Leviatán fejeit összezúztad, eledelül adtad a tengeri szörnyeknek.
15 Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.	15 Te fakasztottál forrásokat, patakokat, te szárítottad ki az állandó folyókat.
16 Твій — день і твоя — ніч. Ти сотворив світила й сонце,	16 Tied a nappal és tied az éjszaka, te hoztad létre a napot és a csillagokat.
17 ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.	17 Te szabtad meg a föld minden határát, te teremtetted a nyarat és a telet.
18 Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім’я.	18 Emlékezz meg arról, hogy az Urat ellenség szidalmazza, s egy oktalan nép gyalázza nevedet.
19 Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.	19 A benned bízó lelkeket ne engedd át a vadállatoknak, ne felejtsd el végképp a szegényeidet!
20 Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.	20 Tekints szövetségedre, mert tele van az ország minden zuga a gonoszság sátraival.
21 Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий, нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім’я.	21 Ne távozzék tőled szégyennel a megalázott, hadd áldja nevedet a szegény és a szűkölködő!
22 Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.	22 Kelj fel, Isten! Védd meg ügyedet! Emlékezz meg a gyalázatról, amellyel egész nap illet téged az esztelen!
23 Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.	23 Ne feledd el ellenségeid lármáját; Szüntelen növekszik az ellened szegülők háborgása!