Псалмів 55

Біблія	VULGATA
1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида.	1 In finem, pro populo qui a sanctis longe factus est. David in tituli inscriptionem, cum tenuerunt eum Allophyli in Geth.
2 Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.	2 Miserere mei, Deus, quoniam conculcavit me homo ; tota die impugnans, tribulavit me.
3 Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,	3 Conculcaverunt me inimici mei tota die, quoniam multi bellantes adversum me.
4 грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.	4 Ab altitudine diei timebo : ego vero in te sperabo.
5 Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.	5 In Deo laudabo sermones meos ; in Deo speravi : non timebo quid faciat mihi caro.
6 Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.	6 Tota die verba mea execrabantur ; adversum me omnes cogitationes eorum in malum.
7 І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки, я полетів би і відпочив би.	7 Inhabitabunt, et abscondent ; ipsi calcaneum meum observabunt. Sicut sustinuerunt animam meam,
8 Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.	8 pro nihilo salvos facies illos ; in ira populos confringes.
9 Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.	9 Deus, vitam meam annuntiavi tibi ; posuisti lacrimas meas in conspectu tuo, sicut et in promissione tua :
10 Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.	10 tunc convertentur inimici mei retrorsum. In quacumque die invocavero te, ecce cognovi quoniam Deus meus es.
11 Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.	11 In Deo laudabo verbum ; in Domino laudabo sermonem. In Deo speravi : non timebo quid faciat mihi homo.
12 Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.	12 In me sunt, Deus, vota tua, quæ reddam, laudationes tibi :
13 Якби то ворог глузував із мене, я — стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.	13 quoniam eripuisti animam meam de morte, et pedes meos de lapsu, ut placeam coram Deo in lumine viventium.
14 А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,
15 з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.
16 Хай смерть поб’є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! — бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них.
17 Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує.
18 Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує.
19 Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене.
20 Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога.
21 Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, порушує свою умову.
22 Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони — мечі вийняті з піхви.
23 Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.
24 І ти, о Боже, зведеш у яму тління їх. Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого; я ж, Господи, надіюся на тебе.