Псалмів 31

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Провідникові хору. Псалом. Давида.	1 (30-1) ^^Начальнику хора. Псалом Давида.^^ (30-2) На Тебя, Господи, уповаю, да не постыжусь вовек; по правде Твоей избавь меня;
2 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!	2 (30-3) приклони ко мне ухо Твое, поспеши избавить меня. Будь мне каменною твердынею, домом прибежища, чтобы спасти меня,
3 Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!	3 (30-4) ибо Ты каменная гора моя и ограда моя; ради имени Твоего води меня и управляй мною.
4 Бо ти — скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.	4 (30-5) Выведи меня из сети, которую тайно поставили мне, ибо Ты крепость моя.
5 Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти — моє пристановище.	5 (30-6) В Твою руку предаю дух мой; Ты избавлял меня, Господи, Боже истины.
6 В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.	6 (30-7) Ненавижу почитателей суетных идолов, но на Господа уповаю.
7 Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.	7 (30-8) Буду радоваться и веселиться о милости Твоей, потому что Ты призрел на бедствие мое, узнал горесть души моей
8 Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи.	8 (30-9) и не предал меня в руки врага; поставил ноги мои на пространном месте.
9 і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.	9 (30-10) Помилуй меня, Господи, ибо тесно мне; иссохло от горести око мое, душа моя и утроба моя.
10 Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.	10 (30-11) Истощилась в печали жизнь моя и лета мои в стенаниях; изнемогла от грехов моих сила моя, и кости мои иссохли.
11 Життя моє виснажується в горі, літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.	11 (30-12) От всех врагов моих я сделался поношением даже у соседей моих и страшилищем для знакомых моих; видящие меня на улице бегут от меня.
12 Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.	12 (30-13) Я забыт в сердцах, как мертвый; я--как сосуд разбитый,
13 Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.	13 (30-14) ибо слышу злоречие многих; отвсюду ужас, когда они сговариваются против меня, умышляют исторгнуть душу мою.
14 Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.	14 (30-15) А я на Тебя, Господи, уповаю; я говорю: Ты--мой Бог.
15 А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: «Ти єси Бог мій!»	15 (30-16) В Твоей руке дни мои; избавь меня от руки врагов моих и от гонителей моих.
16 В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.	16 (30-17) Яви светлое лице Твое рабу Твоему; спаси меня милостью Твоею.
17 Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді!	17 (30-18) Господи! да не постыжусь, что я к Тебе взываю; нечестивые же да посрамятся, да умолкнут в аде.
18 Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю; нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.	18 (30-19) Да онемеют уста лживые, которые против праведника говорят злое с гордостью и презреньем.
19 Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.	19 (30-20) Как много у Тебя благ, которые Ты хранишь для боящихся Тебя и которые приготовил уповающим на Тебя пред сынами человеческими!
20 Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами!	20 (30-21) Ты укрываешь их под покровом лица Твоего от мятежей людских, скрываешь их под сенью от пререкания языков.
21 Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.	21 (30-22) Благословен Господь, что явил мне дивную милость Свою в укрепленном городе!
22 Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині.	22 (30-23) В смятении моем я думал: 'отвержен я от очей Твоих'; но Ты услышал голос молитвы моей, когда я воззвал к Тебе.
23 Я ж у збентеженні моїм промовив: «Відтятий я з-перед твоїх очей!» Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.	23 (30-24) Любите Господа, все праведные Его; Господь хранит верных и поступающим надменно воздает с избытком.
24 Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим з лишком відплатить.	24 (30-25) Мужайтесь, и да укрепляется сердце ваше, все надеющиеся на Господа!
25 Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа.