Псалмів 31

Біблія	Biblia Matos Soares
1 Провідникові хору. Псалом. Давида.	1 De Davide. Maskil. Bem-aventurado aquele cuja iniquidade foi perdoada, cujo pecado foi coberto.
2 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!	2 Bem-aventurado o homem, a quem o Senhor não argui de culpa, e em cujo espírito não há engano,
3 Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!	3 Enquanto estive calado, os meus ossos definharam, entre os meus gemidos contínuos.
4 Бо ти — скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.	4 Com efeito, a tua mão pesava sobre mim de dia e de noite, consumia-se o meu vigor como pelos ardores do estio.
5 Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти — моє пристановище.	5 Eu te confessei o meu pecado, não ocultei a minha culpa; Eu disse: "Confessarei ao Senhor a minha iniquidade", e tu perdoaste a malícia do meu pecado.
6 В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.	6 Por isto orará a ti todo o (homem) piedoso no tempo da necessidade. Quando transbordarem águas abundantes, não chegarão até ele.
7 Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.	7 Tu és o meu refúgio, tu me preservarás das angústias, me rodearás do gozo da minha salvação.
8 Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи.	8 Eu te instruirei (disseste), e ensinar-te-ei o caminho que deves seguir; eu te instruirei, tendo fixos sobre ti os meus olhos.
9 і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.	9 Não queirais ser como o cavalo e o mulo sem entendimento, cujo ímpeto se domina com o cabresto e o freio; doutro modo não se aproximam de ti.
10 Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.	10 São muitas as dores do ímpio; mas o que espera no Senhor é cercado de misericórdia.
11 Життя моє виснажується в горі, літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.	11 Alegrai-vos no Senhor e regozijai-vos, ó justos, exultai vós todos os que sois de coração recto.
12 Я став сміховиськом усім моїм противникам і ганьбою моїм сусідам, страховищем моїм знайомим; хто мене бачить надворі, втікає від мене.
13 Мене, немов мерця, забуто в серці; я став, немов розбитий посуд.
14 Бо чув я нашіптування багатьох, страхіття навколо; коли вони разом змовлялися на мене, і замишляли відібрати життя в мене.
15 А я на тебе, Господи, вповаю; кажу: «Ти єси Бог мій!»
16 В руках у тебе моя доля: вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.
17 Освітли світлом твого обличчя слугу твого, спаси мене в твоїм милосерді!
18 Господи, не дай мені осоромитись, до тебе бо взиваю; нехай грішники вкриються соромом, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.
19 Нехай заніміють уста брехливі, що на праведного нахабно говорять.
20 Яка велика, Господи, твоя доброта, що її ти зберіг тим, що тебе бояться, і чиниш тим, що до тебе прибігають, перед людськими синами!
21 Ти ховаєш їх у сховку обличчя твого від заговорів людських; ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.
22 Благословен Господь, бо дивне своє милосердя явив мені в місті-твердині.
23 Я ж у збентеженні моїм промовив: «Відтятий я з-перед твоїх очей!» Та ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.
24 Любіть Господа, усі його святії! Вірних стереже Господь, а гордовитим з лишком відплатить.
25 Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа.