Псалмів 139

Біблія	BIBBIA VOLGARE
1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.	1 In fine, Salmo di David.
2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.	2 Liberami, Signore, dall' uomo malo; dall' uomo iniquo libera me.
3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.	3 Li quali hanno pensato l' iniquità nel cuore; tutto lo giorno ordinavano le battaglie.
4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.	4 Hanno aguzzato loro lingue, come serpenti; il veneno dell' aspido sotto loro labbra.
5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.	5 Guardami, Signore, dalla mano del peccatore; e libera me dalli uomini iniqui. Egli pensorono d'ingannare le mie vie;
6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!	6 a me li superbi nascosero il lacciuolo, e hanno (a me) isteso la fune per lacciuolo; appresso la via a me posero l' offensione.
7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?	7 Dissi al Signore: tu sei il Dio mio; tu esaudirai la voce della mia orazione.
8 Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.	8 Signore, Signore, virtù della salute mia; festi ombra al mio capo nel dì della battaglia.
9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —	9 Non mi dare, Signore, al peccatore nel mio desiderio; pensorono contra di me; non mi abbandonare, che forse non si esaltino.
10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.	10 Intorno loro capo, copriralli la fatica di loro labbra.
11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —	11 Caderanno sopra loro li carboni; nel fuoco li lassarai posti; nelle miserie non susteneranno.
12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!	12 In terra non si drizzarà l'uomo linguoso; pigliaranno li mali l'uomo ingiusto insino alla morte.
13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.	13 Cognobbi che il Signore farà il giudicio al bisognoso, e la vendetta al povero.
14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.	14 Nientemeno li giusti confessaranno al nome tuo; e li dritti abitaranno con il volto tuo.
15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!
24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.