Псалмів 139

Біблія	LXX
1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.	1 εις το τελος ψαλμος τω δαυιδ
2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.	2 εξελου με κυριε εξ ανθρωπου πονηρου απο ανδρος αδικου ρυσαι με
3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.	3 οιτινες ελογισαντο αδικιας εν καρδια ολην την ημεραν παρετασσοντο πολεμους
4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.	4 ηκονησαν γλωσσαν αυτων ωσει οφεως ιος ασπιδων υπο τα χειλη αυτων διαψαλμα
5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.	5 φυλαξον με κυριε εκ χειρος αμαρτωλου απο ανθρωπων αδικων εξελου με οιτινες ελογισαντο υποσκελισαι τα διαβηματα μου
6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!	6 εκρυψαν υπερηφανοι παγιδα μοι και σχοινια διετειναν παγιδας τοις ποσιν μου εχομενα τριβου σκανδαλον εθεντο μοι διαψαλμα
7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?	7 ειπα τω κυριω θεος μου ει συ ενωτισαι κυριε την φωνην της δεησεως μου
8 Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.	8 κυριε κυριε δυναμις της σωτηριας μου επεσκιασας επι την κεφαλην μου εν ημερα πολεμου
9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —	9 μη παραδως με κυριε απο της επιθυμιας μου αμαρτωλω διελογισαντο κατ' εμου μη εγκαταλιπης με μηποτε υψωθωσιν διαψαλμα
10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.	10 η κεφαλη του κυκλωματος αυτων κοπος των χειλεων αυτων καλυψει αυτους
11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —	11 πεσουνται επ' αυτους ανθρακες εν πυρι καταβαλεις αυτους εν ταλαιπωριαις ου μη υποστωσιν
12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!	12 ανηρ γλωσσωδης ου κατευθυνθησεται επι της γης ανδρα αδικον κακα θηρευσει εις διαφθοραν
13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.	13 εγνων οτι ποιησει κυριος την κρισιν του πτωχου και την δικην των πενητων
14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.	14 πλην δικαιοι εξομολογησονται τω ονοματι σου και κατοικησουσιν ευθεις συν τω προσωπω σου
15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!
24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.