Іван 12

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.	1 Six jours avant la Pâque, Jésus vint à Béthanie, là où était Lazare, celui que Jésus avait fait se lever d’entre les morts.
2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.	2 Là on lui prépara un dîner; Marthe faisait le service et Lazare était l’un des convives aux côtés de Jésus.
3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.	3 Or voici que Marie prend un flacon de parfum, du vrai nard extrêmement cher, et elle le verse sur les pieds de Jésus; puis elle lui essuie les pieds avec ses cheveux pendant que l’odeur du parfum remplit la maison.
4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:	4 Intervient alors Judas Iscariote, l’un des disciples de Jésus, celui qui va le trahir:
5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»	5 "On aurait pu vendre ce parfum pour 300 pièces d’argent, dit-il, et on l’aurait donné aux pauvres.”
6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.	6 En réalité, Judas ne se souciait pas des pauvres, mais il volait; comme il portait la bourse du groupe, tout ce qu’on y mettait passait par ses mains.
7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.	7 Mais Jésus dit: "Ne lui reproche pas d’avoir gardé ce parfum pour le jour de mon enterrement.
8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»	8 Vous avez toujours des pauvres parmi vous, mais moi vous ne m’aurez pas toujours.”
9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.	9 Beaucoup de Juifs apprirent que Jésus était là, et ils vinrent pour lui, bien sûr, mais aussi pour voir Lazare qu’il avait fait se lever d’entre les morts.
10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,	10 C’est alors que les grands prêtres pensèrent à tuer aussi Lazare,
11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.	11 car beaucoup de Juifs les quittaient à cause de lui et croyaient en Jésus.
12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,	12 Le lendemain, beaucoup de ceux qui étaient venus pour la fête apprirent que Jésus venait à Jérusalem.
13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!»	13 Ils prirent des palmes et vinrent à sa rencontre en criant: “Hosanna, béni soit celui qui vient au nom du Seigneur, c’est lui le roi d’Israël!”
14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:	14 Jésus avait trouvé un âne encore jeune, et il monta dessus, comme le dit l’Écriture:
15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному.	15 Ne crains pas, Sion, ô ma fille, voici que ton roi vient à toi, monté sur le petit d’une ânesse.
16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.	16 Les disciples au début n’y pensèrent pas. Mais lorsque Jésus entra dans sa gloire, ils se souvinrent qu’ils avaient fait pour lui cela-même, et que ç’avait été écrit pour lui.
17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.	17 Tout le peuple qui était auprès de Jésus quand il avait appelé Lazare dans sa tombe et l’avait réveillé d’entre les morts, rendait témoignage.
18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.	18 C’est donc une foule qui vint l’accueillir, parce qu’on leur avait parlé de ce signe que Jésus avait fait.
19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»	19 Voyant cela, les Pharisiens se dirent entre eux: "Regardez, nous n’arrivons à rien; le monde entier court après lui!”
20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.	20 Il y avait là des Grecs qui étaient venus à la fête pour adorer.
21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»	21 Ils vinrent trouver Philippe, qui était de Bethsaïde en Galilée, et ils lui firent cette demande: "S’il vous plaît, nous voudrions voir Jésus.”
22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.	22 Philippe vient en parler à André, et André part avec Philippe pour le dire à Jésus.
23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.	23 Alors Jésus déclare: "L’heure est venue où le Fils de l’Homme va être glorifié.
24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.	24 En vérité, en vérité, je vous le dis: si le grain de blé ne tombe pas en terre pour y mourir, il reste seul. C’est quand il meurt qu’il porte beaucoup de fruits.
25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.	25 Celui qui tient à sa vie la détruit, mais celui qui méprise sa vie dans ce monde la sauvegarde pour la vie éternelle.
26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.	26 Si quelqu’un veut me servir, qu’il me suive, et là où je suis, là aussi sera mon serviteur; si quelqu’un me sert, le Père saura le récompenser.
27 Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!	27 “Maintenant je suis dans un grand trouble. Je pourrais dire: Père, épargne-moi cette épreuve! Mais je suis venu précisément pour connaître cette heure.
28 Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»	28 Père, glorifie ton Nom!” À ce moment une réponse vint du ciel: "Je l’ai glorifié et je le glorifierai encore.”
29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»	29 Les gens qui étaient là et qui avaient entendu, disaient: "C’est le tonnerre.” D’autres disaient: "Un ange lui a parlé.”
30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.	30 Alors Jésus déclara: "Cette réponse était pour vous et non pour moi.
31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.	31 C’est maintenant le jugement de ce monde: le Prince de ce monde va être jeté dehors.
32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»	32 Et moi, dès que j’aurai été élevé de terre, j’attirerai tout à moi.”
33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.	33 En disant cela, Jésus faisait allusion au genre de supplice par lequel il allait mourir.
34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»	34 Aussi lui dit-on dans la foule: "Nous avons appris dans la Loi que le Messie demeure à jamais. Et toi, tu dis que le Fils de l’Homme doit être élevé? Qui est ce Fils de l’Homme?”
35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.	35 Jésus leur dit: "La lumière est avec vous pour peu de temps encore. Marchez tant que vous avez la lumière, ne vous laissez pas surprendre par la nuit. Marcher de nuit, c’est ne pas savoir où l’on va.
36 Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.	36 Lorsque vous avez la lumière, croyez à la lumière et soyez fils de la lumière.” Telles furent les paroles de Jésus. Ensuite il les quitta et ne se montra plus.
37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,	37 Il avait fait tant de signes sous leurs yeux et ils ne croyaient pas en lui!
38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?»	38 C’est que les paroles du prophète Isaïe devaient s’accomplir: Seigneur, qui a cru à notre message? Les interventions du Seigneur sont restées un mystère pour tous.
39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:	39 Ils ne pouvaient pas croire; Isaïe l’a dit en un autre passage:
40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»	40 Il a rendu leurs yeux aveugles, il a engourdi leur intelligence, pour que leurs yeux ne voient pas, pour que leur intelligence ne comprenne pas et qu’ils ne se convertissent pas: autrement je les aurais guéris!
41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.	41 Ce sont les paroles d’Isaïe; car il a vu sa gloire et il a parlé de lui.
42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;	42 Il est vrai que, même parmi les chefs, un certain nombre crurent en lui, mais ils ne le dirent pas ouvertement pour ne pas être exclus de la communauté, car ils avaient peur des Pharisiens.
43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.	43 Ils voulaient être bien considérés par les hommes plutôt que par Dieu.
44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.	44 Or Jésus a dit bien haut: "Celui qui croit en moi ne croit pas seulement en moi, mais en celui qui m’a envoyé.
45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.	45 Celui qui me voit, voit celui qui m’a envoyé.
46 Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.	46 “Je suis venu dans le monde comme une lumière, pour que l’on croie en moi et qu’on sorte des ténèbres.
47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.	47 Si quelqu’un entend mes paroles et ne les garde pas, ce n’est pas moi qui le condamne, car je ne suis pas venu pour condamner le monde mais pour le sauver.
48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.	48 Pourtant le juge est là pour celui qui me méprise et ne reçoit pas mon message, c’est la parole que j’ai dite. Elle le jugera au dernier jour.
49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.	49 “Je n’ai pas parlé de moi-même; le Père, lorsqu’il m’a envoyé, m’a ordonné ce que je dois dire et comment le dire;
50 І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»	50 et je sais que ses ordres sont vie éternelle. Ainsi, quand je parle, je parle comme le Père me l’a demandé.”