Іван 12

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.	1 Šest dana prije Pashe dođe Isus u Betaniju gdje bijaše Lazar koga je Isus uskrisio od mrtvih.
2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.	2 Ondje mu prirediše večeru. Marta posluživaše, a Lazar bijaše jedan od njegovih sustolnika.
3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.	3 Tada Marija uzme libru prave dragocjene nardove pomasti, pomaže Isusu noge i otare ih svojom kosom. I sva se kuća napuni mirisom pomasti.
4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:	4 Nato reče Juda Iškariotski, jedan od njegovih učenika, onaj koji ga je imao izdati:
5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»	5 »Zašto se ta pomast nije prodala za trista denara i razdala siromasima?«
6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.	6 To ne reče zbog toga što mu bijaše stalo do siromaha, nego što bijaše kradljivac: kako je imao kesu, kradom je uzimao što se u nju stavljalo.
7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.	7 Nato Isus odvrati: »Pusti je! Neka to izvrši za dan mog ukopa!
8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»	8 Jer siromahe imate uvijek uza se, a mene nemate uvijek.«
9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.	9 Silno mnoštvo Židova dozna da je Isus ondje pa se okupi, ne samo zbog Isusa, već i zato da vide Lazara kojega on bijaše uskrisio od mrtvih.
10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,	10 A glavari svećenički odlučiše i Lazara ubiti
11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.	11 jer su zbog njega mnogi Židovi odlazili i vjerovali u Isusa.
12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,	12 Kad je sutradan silan svijet koji dođe na Blagdan čuo da Isus dolazi u Jeruzalem,
13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!»	13 uze palmine grančice i iziđe mu u susret. Vikahu: »Hosana! Blagoslovljen Onaj koji dolazi u ime Gospodnje! Kralj Izraelov.«
14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:	14 A Isus nađe magarčića i sjede na nj kao što je pisano:
15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному.	15 Ne boj se, kćeri Sionska! Evo, kralj tvoj dolazi jašuć na mladetu magaričinu!
16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.	16 To učenici njegovi isprva ne razumješe. Ali pošto je Isus bio proslavljen, prisjetiše se da je to bilo o njemu napisano i da mu baš to učiniše.
17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.	17 Mnoštvo koje bijaše s njime kad Lazara pozva iz groba i uskrisi od mrtvih pronosilo je svjedočanstvo o tome.
18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.	18 Stoga mu je i izišao u susret silan svijet: pročulo se da je on učinio to znamenje.
19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»	19 Farizeji nato rekoše među sobom: »Vidite da ništa ne postižete. Eno, svijet ode za njim!«
20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.	20 A među onima koji su se došli klanjati na Blagdan bijahu i neki Grci.
21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»	21 Oni pristupe Filipu iz Betsaide galilejske pa ga zamole: »Gospodine, htjeli bismo vidjeti Isusa.«
22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.	22 Filip ode i kaže to Andriji pa Andrija i Filip odu i kažu Isusu.
23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.	23 Isus im odgovori: »Došao je čas da se proslavi Sin Čovječji.
24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.	24 Zaista, zaista, kažem vam: ako pšenično zrno, pavši na zemlju, ne umre, ostaje samo; ako li umre, donosi obilat rod.
25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.	25 Tko ljubi svoj život, izgubit će ga. A tko mrzi svoj život na ovome svijetu, sačuvat će ga za život vječni.
26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.	26 Ako mi tko hoće služiti, neka ide za mnom. I gdje sam ja, ondje će biti i moj služitelj. Ako mi tko hoće služiti, počastit će ga moj Otac.«
27 Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!	27 »Duša mi je sada potresena i što da kažem? Oče, izbavi me iz ovoga časa? No, zato dođoh u ovaj čas!
28 Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»	28 Oče, proslavi ime svoje!« Uto dođe glas s neba: »Proslavio sam i opet ću proslaviti!«
29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»	29 Mnoštvo koje je ondje stajalo i slušalo govoraše: »Zagrmjelo je!« Drugi govorahu: »Anđeo mu je zborio.«
30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.	30 Isus na to reče: »Ovaj glas nije bio poradi mene, nego poradi vas.«
31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.	31 »Sada je sud ovomu svijetu, sada će knez ovoga svijeta biti izbačen.
32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»	32 A ja kad budem uzdignut sa zemlje, sve ću privući k sebi.«
33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.	33 To reče da označi kakvom će smrću umrijeti.
34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»	34 Nato mu mnoštvo odgovori: »Mi smo iz Zakona čuli da Krist ostaje zauvijek. Kako onda ti govoriš da Sin Čovječji treba da bude uzdignut? Tko je taj Sin Čovječji?«
35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.	35 Isus im nato reče: »Još je malo vremena svjetlost među vama. Hodite dok imate svjetlost da vas ne obuzme tama. Tko hodi u tami, ne zna kamo ide.
36 Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.	36 Dok imate svjetlost, vjerujte u svjetlost da budete sinovi svjetlosti!« To Isus doreče, a onda ode i sakri se od njih.
37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,	37 Iako je Isus pred njima učinio tolika znamenja, oni ne povjerovaše u njega,
38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?»	38 da se ispuni riječ koju kaza prorok Izaija: Gospodine! Tko povjerova našoj poruci? Kome li se otkri ruka Gospodnja?
39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:	39 Stoga i ne mogahu vjerovati, jer Izaija dalje kaže:
40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»	40 Zaslijepi im oči, stvrdnu srca; da očima ne vide, srcem ne razumiju te se ne obrate pa ih ozdravim.
41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.	41 Reče to Izaija jer je vidio slavu njegovu te o njemu zborio.
42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;	42 Ipak, mnogi su i od glavara vjerovali u njega, ali zbog farizeja nisu to priznavali: da ne budu izopćeni iz sinagoge.
43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.	43 Jer više im je bilo do slave ljudske, nego do slave Božje.
44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.	44 A Isus povika: »Tko u mene vjeruje, ne vjeruje u mene, nego u onoga koji me posla;
45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.	45 i tko vidi mene, vidi onoga koji me posla.
46 Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.	46 Ja – Svjetlost – dođoh na svijet da nijedan koji u mene vjeruje u tami ne ostane.
47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.	47 I sluša li tko moje riječi, a ne čuva ih, ja ga ne sudim. Ja nisam došao suditi svijetu, nego svijet spasiti.
48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.	48 Tko mene odbacuje i riječi mojih ne prima, ima svoga suca: riječ koju sam zborio – ona će mu suditi u posljednji dan.
49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.	49 Jer nisam ja zborio sam od sebe, nego onaj koji me posla – Otac – on mi dade zapovijed što da kažem, što da zborim.
50 І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»	50 I znam: zapovijed njegova jest život vječni. Što ja dakle zborim, tako zborim kako mi je rekao Otac.«