Іван 19

¹ Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати.

² А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю

³ і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя.

⁴ Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.»

⁵ І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!»

⁶ Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.»

⁷ А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.»

⁸ Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче.

⁹ Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту.

¹⁰ «Зо мною не розмовляєш, — каже йому Пилат, — чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?»

¹¹ І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.»

¹² Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!»

¹³ Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському — Гаввата.

¹⁴ А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.»

¹⁵ Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!»

¹⁶ І тоді видав він його їм на розп’яття.

¹⁷ І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота,

¹⁸ де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж — посередині.

¹⁹ Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.»

²⁰ Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.

²¹ Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, — але, що він сказав: Я — Цар Юдейський!»

²² Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.»

²³ Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий.

²⁴ Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки.

²⁵ А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.

²⁶ Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, — а його ж любив він, — мовить до матері: «Жінко, ось син твій.»

²⁷ А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.

²⁸ А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»

²⁹ Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом.

³⁰ І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.

³¹ Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, — бо був Великдень тієї суботи, — то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.

³² Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий.

³³ Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому,

³⁴ лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров — і вода.

³⁵ І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду — щоб ви теж увірували.

³⁶ Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.»

³⁷ А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»

³⁸ Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, — але потайки, страхався бо юдеїв, — удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло.

³⁹ А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто.

⁴⁰ І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм.

⁴¹ А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому — нова гробниця, в якій нікого ще не клали.

⁴² Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, — покладено Ісуса.