Іван 14

¹ Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене.

² В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце.

³ І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.

⁴ Куди ж я йду — ви знаєте путь.»

⁵ Господи, — каже до нього Тома, — не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?»

⁶ Ісус до нього: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

⁷ Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»

⁸ А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.»

⁹ «Скільки часу я з вами, — каже Ісус до нього, — а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

¹⁰ Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, — він творить діла.

¹¹ Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.

¹² Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, — бо я вже йду до Отця мого.

¹³ І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився.

¹⁴ Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я.

¹⁵ Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете.

¹⁶ І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки,

¹⁷ Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

¹⁸ Не полишу вас сиротами; я прийду до вас.

¹⁹ Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити.

²⁰ І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас.

²¹ Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.»

²² Юда ж — не Іскаріотський — мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?»

²³ Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

²⁴ А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.

²⁵ Це мовив я до вас, коли з вами перебував.

²⁶ А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

²⁷ Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!

²⁸ Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я.

²⁹ Нині сказав я вам те, — перед тим, як воно настане, — щоб, коли настане, — увірували ви.

³⁰ Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

³¹ Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»