Лука 22

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	1 وقرب عيد الفطر الذي يقال له الفصح.
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	2 وكان رؤساء الكهنة والكتبة يطلبون كيف يقتلونه. لانهم خافوا الشعب
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	3 فدخل الشيطان في يهوذا الذي يدعى الاسخريوطي وهو من جملة الاثني عشر.
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	4 فمضى وتكلم مع رؤساء الكهنة وقواد الجند كيف يسلمه اليهم.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	5 ففرحوا وعاهدوه ان يعطوه فضة.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	6 فواعدهم. وكان يطلب فرصة ليسلمه اليهم خلوا من جمع
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	7 وجاء يوم الفطير الذي كان ينبغي ان يذبح فيه الفصح.
8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	8 فارسل بطرس ويوحنا قائلا اذهبا واعدّا لنا الفصح لناكل.
9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	9 فقالا له اين تريد ان نعدّ.
10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	10 فقال لهما اذا دخلتما المدينة يستقبلكما انسان حامل جرة ماء. اتبعاه الى البيت حيث يدخل
11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	11 وقولا لرب البيت يقول لك المعلّم اين المنزل حيث آكل الفصح مع تلاميذي.
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	12 فذاك يريكما عليّة كبيرة مفروشة. هناك اعدا.
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	13 فانطلقا ووجدا كما قال لهما. فاعدّا الفصح
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	14 ولما كانت الساعة اتكأ والاثنا عشر رسولا معه.
15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	15 وقال لهم شهوة اشتهيت ان آكل هذا الفصح معكم قبل ان اتألم.
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	16 لاني اقول لكم اني لا آكل منه بعد حتى يكمل في ملكوت الله.
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	17 ثم تناول كاسا وشكر وقال خذوا هذه واقتسموها بينكم.
18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	18 لاني اقول لكم اني لا اشرب من نتاج الكرمة حتى يأتي ملكوت الله.
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	19 واخذ خبزا وشكر وكسر واعطاهم قائلا هذا هو جسدي الذي يبذل عنكم. اصنعوا هذا لذكري.
20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	20 وكذلك الكاس ايضا بعد العشاء قائلا هذه الكاس هي العهد الجديد بدمي الذي يسفك عنكم.
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	21 ولكن هوذا يد الذي يسلمني هي معي على المائدة.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	22 وابن الانسان ماض كما هو محتوم. ولكن ويل لذلك الانسان الذي يسلمه.
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	23 فابتدأوا يتساءلون فيما بينهم من ترى منهم هو المزمع ان يفعل هذا
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	24 وكانت بينهم ايضا مشاجرة من منهم يظن انه يكون اكبر.
25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	25 فقال لهم. ملوك الامم يسودونهم والمتسلطون عليهم يدعون محسنين.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	26 واما انتم فليس هكذا. بل الكبير فيكم ليكن كالاصغر. والمتقدم كالخادم.
27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	27 لان من هو اكبر. الذي يتكئ ام الذي يخدم. أليس الذي يتكئ. ولكني انا بينكم كالذي يخدم.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	28 انتم الذين ثبتوا معي في تجاربي.
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	29 وانا اجعل لكم كما جعل لي ابي ملكوتا.
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	30 لتأكلوا وتشربوا على مائدتي في ملكوتي وتجلسوا على كراسي تدينون اسباط اسرائيل الاثني عشر
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	31 وقال الرب سمعان سمعان هوذا الشيطان طلبكم لكي يغربلكم كالحنطة.
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	32 ولكني طلبت من اجلك لكي لا يفنى ايمانك. وانت متى رجعت ثبت اخوتك.
33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	33 فقال له يا رب اني مستعد ان امضي معك حتى الى السجن والى الموت.
34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	34 فقال اقول لك يا بطرس لا يصيح الديك اليوم قبل ان تنكر ثلاث مرات انك تعرفني
35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	35 ثم قال لهم حين ارسلتكم بلا كيس ولا مزود ولا احذية هل اعوزكم شيء. فقالوا لا.
36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	36 فقال لهم لكن الآن من له كيس فليأخذه ومزود كذلك. ومن ليس له فليبع ثوبه ويشتر سيفا.
37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	37 لاني اقول لكم انه ينبغي ان يتم فيّ ايضا هذا المكتوب وأحصي مع اثمة. لان ما هو من جهتي له انقضاء.
38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	38 فقالوا يا رب هوذا هنا سيفان. فقال لهم يكفي
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	39 وخرج ومضى كالعادة الى جبل الزيتون. وتبعه ايضا تلاميذه.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	40 ولما صار الى المكان قال لهم صلّوا لكي لا تدخلوا في تجربة.
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	41 وانفصل عنهم نحو رمية حجر وجثا على ركبتيه وصلّى
42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	42 قائلا يا ابتاه ان شئت ان تجيز عني هذه الكاس. ولكن لتكن لا ارادتي بل ارادتك.
43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	43 وظهر له ملاك من السماء يقويه.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	44 واذ كان في جهاد كان يصلّي باشد لجاجة وصار عرقه كقطرات دم نازلة على الارض.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	45 ثم قام من الصلاة وجاء الى تلاميذه فوجدهم نياما من الحزن.
46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	46 فقال لهم لماذا انتم نيام. قوموا وصلّوا لئلا تدخلوا في تجربة
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	47 وبينما هو يتكلم اذا جمع والذي يدعى يهوذا احد الاثني عشر يتقدمهم فدنا من يسوع ليقبله.
48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	48 فقال له يسوع يا يهوذا أبقبلة تسلم ابن الانسان.
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	49 فلما رأى الذين حوله ما يكون قالوا يا رب انضرب بالسيف.
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	50 وضرب واحد منهم عبد رئيس الكهنة فقطع اذنه اليمنى.
51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	51 فاجاب يسوع وقال دعوا الى هذا. ولمس اذنه وابرأها
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	52 ثم قال يسوع لرؤساء الكهنة وقواد جند الهيكل والشيوخ المقبلين عليه. كانه على لص خرجتم بسيوف وعصي.
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	53 اذ كنت معكم كل يوم في الهيكل لم تمدوا عليّ الايادي. ولكن هذه ساعتكم وسلطان الظلمة
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	54 فأخذوه وساقوه وادخلوه الى بيت رئيس الكهنة واما بطرس فتبعه من بعيد.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	55 ولما اضرموا نارا في وسط الدار وجلسوا معا جلس بطرس بينهم.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	56 فرأته جارية جالسا عند النار فتفرست فيه وقالت وهذا كان معه.
57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	57 فانكره قائلا لست اعرفه يا امرأة.
58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	58 وبعد قليل رآه آخر وقال وانت منهم. فقال بطرس يا انسان لست انا.
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	59 ولما مضى نحو ساعة واحدة اكّد آخر قائلا بالحق ان هذا ايضا كان معه لانه جليلي ايضا.
60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	60 فقال بطرس يا انسان لست اعرف ما تقول. وفي الحال بينما هو يتكلم صاح الديك.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	61 فالتفت الرب ونظر الى بطرس. فتذكر بطرس كلام الرب كيف قال له انك قبل ان يصيح الديك تنكرني ثلاث مرات.
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	62 فخرج بطرس الى خارج وبكى بكاء مرا
63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	63 والرجال الذين كانوا ضابطين يسوع كانوا يستهزئون به وهم يجلدونه.
64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	64 وغطوه وكانوا يضربون وجهه ويسألونه قائلين تنبأ. من هو الذي ضربك.
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	65 واشياء أخر كثيرة كانوا يقولون عليه مجدفين
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	66 ولما كان النهار اجتمعت مشيخة الشعب رؤساء الكهنة والكتبة واصعدوه الى مجمعهم
67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	67 قائلين ان كنت انت المسيح فقل لنا. فقال لهم ان قلت لكم لا تصدقون.
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	68 وان سألت لا تجيبونني ولا تطلقونني.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	69 منذ الآن يكون ابن الانسان جالسا عن يمين قوّة الله.
70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	70 فقال الجميع أفانت ابن الله. فقال لهم انتم تقولون اني انا هو.
71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	71 فقالوا ما حاجتنا بعد الى شهادة لاننا نحن سمعنا من فمه