Лука 18

¹ Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.

² І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.

³ Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!

⁴ І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,

⁵ але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»

⁶ Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!

⁷ А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них

⁸ Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»

⁹ Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу

¹⁰ «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.

¹¹ Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.

¹² Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

¹³ А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!

¹⁴ Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»

¹⁵ Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.

¹⁶ Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.

¹⁷ Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»

¹⁸ Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»

¹⁹ А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.

²⁰ Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»

²¹ Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»

²² Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»

²³ Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.

²⁴ Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!

²⁵ Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»

²⁶ А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»

²⁷ Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»

²⁸ Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»

²⁹ Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,

³⁰ і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше

³¹ І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.

³² Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,

³³ і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»

³⁴ Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.

³⁵ І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.

³⁶ Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.

³⁷ Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.

³⁸ І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»

³⁹ Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»

⁴⁰ Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав

⁴¹ «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»

⁴² Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»

⁴³ І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.