Лука 22

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	1 Si avvicinava la festa degli Azzimi, chiamata Pasqua,
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	2 e i capi dei sacerdoti e gli scribi cercavano in che modo toglierlo di mezzo, ma temevano il popolo.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	3 Allora Satana entrò in Giuda, detto Iscariota, che era uno dei Dodici.
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	4 Ed egli andò a trattare con i capi dei sacerdoti e i capi delle guardie sul modo di consegnarlo a loro.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	5 Essi si rallegrarono e concordarono di dargli del denaro.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	6 Egli fu d’accordo e cercava l’occasione propizia per consegnarlo a loro, di nascosto dalla folla.
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	7 Venne il giorno degli Azzimi, nel quale si doveva immolare la Pasqua.
8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	8 Gesù mandò Pietro e Giovanni dicendo: «Andate a preparare per noi, perché possiamo mangiare la Pasqua».
9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	9 Gli chiesero: «Dove vuoi che prepariamo?».
10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	10 Ed egli rispose loro: «Appena entrati in città, vi verrà incontro un uomo che porta una brocca d’acqua; seguitelo nella casa in cui entrerà.
11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	11 Direte al padrone di casa: “Il Maestro ti dice: Dov’è la stanza in cui posso mangiare la Pasqua con i miei discepoli?”.
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	12 Egli vi mostrerà al piano superiore una sala, grande e arredata; lì preparate».
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	13 Essi andarono e trovarono come aveva detto loro e prepararono la Pasqua.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	14 Quando venne l’ora, prese posto a tavola e gli apostoli con lui,
15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	15 e disse loro: «Ho tanto desiderato mangiare questa Pasqua con voi, prima della mia passione,
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	16 perché io vi dico: non la mangerò più, finché essa non si compia nel regno di Dio».
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	17 E, ricevuto un calice, rese grazie e disse: «Prendetelo e fatelo passare tra voi,
18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	18 perché io vi dico: da questo momento non berrò più del frutto della vite, finché non verrà il regno di Dio».
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	19 Poi prese il pane, rese grazie, lo spezzò e lo diede loro dicendo: «Questo è il mio corpo, che è dato per voi; fate questo in memoria di me».
20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	20 E, dopo aver cenato, fece lo stesso con il calice dicendo: «Questo calice è la nuova alleanza nel mio sangue, che è versato per voi».
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	21 «Ma ecco, la mano di colui che mi tradisce è con me, sulla tavola.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	22 Il Figlio dell’uomo se ne va, secondo quanto è stabilito, ma guai a quell’uomo dal quale egli viene tradito!».
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	23 Allora essi cominciarono a domandarsi l’un l’altro chi di loro avrebbe fatto questo.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	24 E nacque tra loro anche una discussione: chi di loro fosse da considerare più grande.
25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	25 Egli disse: «I re delle nazioni le governano, e coloro che hanno potere su di esse sono chiamati benefattori.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	26 Voi però non fate così; ma chi tra voi è più grande diventi come il più giovane, e chi governa come colui che serve.
27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	27 Infatti chi è più grande, chi sta a tavola o chi serve? Non è forse colui che sta a tavola? Eppure io sto in mezzo a voi come colui che serve.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	28 Voi siete quelli che avete perseverato con me nelle mie prove
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	29 e io preparo per voi un regno, come il Padre mio l’ha preparato per me,
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	30 perché mangiate e beviate alla mia mensa nel mio regno. E siederete in trono a giudicare le dodici tribù d’Israele.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	31 Simone, Simone, ecco: Satana vi ha cercati per vagliarvi come il grano;
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	32 ma io ho pregato per te, perché la tua fede non venga meno. E tu, una volta convertito, conferma i tuoi fratelli».
33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	33 E Pietro gli disse: «Signore, con te sono pronto ad andare anche in prigione e alla morte».
34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	34 Gli rispose: «Pietro, io ti dico: oggi il gallo non canterà prima che tu, per tre volte, abbia negato di conoscermi».
35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	35 Poi disse loro: «Quando vi ho mandato senza borsa, né sacca, né sandali, vi è forse mancato qualcosa?». Risposero: «Nulla».
36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	36 Ed egli soggiunse: «Ma ora, chi ha una borsa la prenda, e così chi ha una sacca; chi non ha spada, venda il mantello e ne compri una.
37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	37 Perché io vi dico: deve compiersi in me questa parola della Scrittura: E fu annoverato tra gli empi. Infatti tutto quello che mi riguarda volge al suo compimento».
38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	38 Ed essi dissero: «Signore, ecco qui due spade». Ma egli disse: «Basta!».
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	39 Uscì e andò, come al solito, al monte degli Ulivi; anche i discepoli lo seguirono.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	40 Giunto sul luogo, disse loro: «Pregate, per non entrare in tentazione».
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	41 Poi si allontanò da loro circa un tiro di sasso, cadde in ginocchio e pregava dicendo:
42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	42 «Padre, se vuoi, allontana da me questo calice! Tuttavia non sia fatta la mia, ma la tua volontà».
43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	43 Gli apparve allora un angelo dal cielo per confortarlo.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	44 Entrato nella lotta, pregava più intensamente, e il suo sudore diventò come gocce di sangue che cadono a terra.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	45 Poi, rialzatosi dalla preghiera, andò dai discepoli e li trovò che dormivano per la tristezza.
46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	46 E disse loro: «Perché dormite? Alzatevi e pregate, per non entrare in tentazione».
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	47 Mentre ancora egli parlava, ecco giungere una folla; colui che si chiamava Giuda, uno dei Dodici, li precedeva e si avvicinò a Gesù per baciarlo.
48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	48 Gesù gli disse: «Giuda, con un bacio tu tradisci il Figlio dell’uomo?».
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	49 Allora quelli che erano con lui, vedendo ciò che stava per accadere, dissero: «Signore, dobbiamo colpire con la spada?».
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	50 E uno di loro colpì il servo del sommo sacerdote e gli staccò l’orecchio destro.
51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	51 Ma Gesù intervenne dicendo: «Lasciate! Basta così!». E, toccandogli l’orecchio, lo guarì.
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	52 Poi Gesù disse a coloro che erano venuti contro di lui, capi dei sacerdoti, capi delle guardie del tempio e anziani: «Come se fossi un ladro siete venuti con spade e bastoni.
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	53 Ogni giorno ero con voi nel tempio e non avete mai messo le mani su di me; ma questa è l’ora vostra e il potere delle tenebre».
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	54 Dopo averlo catturato, lo condussero via e lo fecero entrare nella casa del sommo sacerdote. Pietro lo seguiva da lontano.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	55 Avevano acceso un fuoco in mezzo al cortile e si erano seduti attorno; anche Pietro sedette in mezzo a loro.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	56 Una giovane serva lo vide seduto vicino al fuoco e, guardandolo attentamente, disse: «Anche questi era con lui».
57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	57 Ma egli negò dicendo: «O donna, non lo conosco!».
58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	58 Poco dopo un altro lo vide e disse: «Anche tu sei uno di loro!». Ma Pietro rispose: «O uomo, non lo sono!».
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	59 Passata circa un’ora, un altro insisteva: «In verità, anche questi era con lui; infatti è Galileo».
60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	60 Ma Pietro disse: «O uomo, non so quello che dici». E in quell’istante, mentre ancora parlava, un gallo cantò.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	61 Allora il Signore si voltò e fissò lo sguardo su Pietro, e Pietro si ricordò della parola che il Signore gli aveva detto: «Prima che il gallo canti, oggi mi rinnegherai tre volte».
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	62 E, uscito fuori, pianse amaramente.
63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	63 E intanto gli uomini che avevano in custodia Gesù lo deridevano e lo picchiavano,
64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	64 gli bendavano gli occhi e gli dicevano: «Fa’ il profeta! Chi è che ti ha colpito?».
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	65 E molte altre cose dicevano contro di lui, insultandolo.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	66 Appena fu giorno, si riunì il consiglio degli anziani del popolo, con i capi dei sacerdoti e gli scribi; lo condussero davanti al loro sinedrio
67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	67 e gli dissero: «Se tu sei il Cristo, dillo a noi». Rispose loro: «Anche se ve lo dico, non mi crederete;
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	68 se vi interrogo, non mi risponderete.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	69 Ma d’ora in poi il Figlio dell’uomo siederà alla destra della potenza di Dio».
70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	70 Allora tutti dissero: «Tu dunque sei il Figlio di Dio?». Ed egli rispose loro: «Voi stessi dite che io lo sono».
71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	71 E quelli dissero: «Che bisogno abbiamo ancora di testimonianza? L’abbiamo udito noi stessi dalla sua bocca».