Лука 22

Torna indietro

Біблія	El libro del Pueblo de Dios
¹ Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	¹ Estaba cerca la fiesta de los Azimos, llamada Pascua.
² І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	² Los sumos sacerdotes y los escribas buscaban la manera de eliminar a Jesús, porque tenían medio del pueblo.
³ Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	³ Entonces Satanás entró en Judas, llamado Iscariote, que era uno de los Doce.
⁴ і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	⁴ Este fue a tratar con los sumos sacerdotes y los jefes de la guardia sobre el modo de entregárselo.
⁵ Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	⁵ Ellos se alegraron y convinieron en darle dinero.
⁶ І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	⁶ Judas aceptó y buscaba una ocasión propicia para entregarlo sin que se enterara el pueblo.
⁷ Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	⁷ Llegó el día de los Azimos, en el que se debía inmolar la víctima pascual.
⁸ Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	⁸ Jesús envió a Pedro y a Juan, diciéndoles: «Vayan a prepararnos lo necesario para la comida pascual».
⁹ Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	⁹ Ellos le preguntaron: «¿Dónde quieres que la preparemos?».
¹⁰ Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	¹⁰ Jesús les respondió: «Al entrar en la ciudad encontrarán a un hombre que lleva un cántaro de agua. Síganlo hasta la casa donde entre,
¹¹ і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	¹¹ y digan a su dueño: El Maestro manda preguntarte: "¿Dónde está la sala en que podré comer la Pascua con mis discípulos?".
¹² І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	¹² El les mostrará en el piso alto una pieza grande, arreglada con almohadones: preparen allí lo necesario».
¹³ Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	¹³ Los discípulos partieron, encontraron todo como Jesús les había dicho y prepararon la Pascua.
¹⁴ І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	¹⁴ Llegada la hora, Jesús se sentó a la mesa con los Apóstoles y les dijo:
¹⁵ І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	¹⁵ «He deseado ardientemente comer esta Pascua con ustedes antes de mi Pasión,
¹⁶ бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	¹⁶ porque les aseguro que ya no la comeré más hasta que llegue a su pleno cumplimiento en el Reino de Dios».
¹⁷ І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	¹⁷ Y tomando una copa, dio gracias y dijo: «Tomen y compártanla entre ustedes.
¹⁸ бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	¹⁸ Porque les aseguro que desde ahora no beberé más del fruto de la vid hasta que llegue el Reino de Dios».
¹⁹ І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	¹⁹ Luego tomó el pan, dio gracias, lo partió y lo dio a sus discípulos, diciendo: «Esto es mi Cuerpo, que se entrega por ustedes. Hagan esto en memoria mía».
²⁰ Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	²⁰ Después de la cena hizo lo mismo con la copa, diciendo: «Esta copa es la Nueva Alianza sellada con mi Sangre, que se derrama por ustedes.
²¹ Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	²¹ La mano del traidor está sobre la mesa, junto a mí.
²² Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	²² Porque el Hijo del hombre va por el camino que le ha sido señalado, pero ¡ay de aquel que lo va a entregar!».
²³ І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	²³ Entonces comenzaron a preguntarse unos a otros quién de ellos sería el que iba a hacer eso.
²⁴ Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	²⁴ Y surgió una discusión sobre quién debía ser considerado como el más grande.
²⁵ Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	²⁵ Jesús les dijo: «Los reyes de las naciones dominan sobre ellas, y los que ejercen el poder sobre el pueblo se hacen llamar bienhechores.
²⁶ Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	²⁶ Pero entre ustedes no debe ser así. Al contrario, el que es más grande, que se comporte como el menor, y el que gobierna, como un servidor.
²⁷ Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	²⁷ Porque, ¿quién es más grande, el que está a la mesa o el que sirve? ¿No es acaso el que está a la mesa? Y sin embargo, yo estoy entre ustedes como el que sirve.
²⁸ Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	²⁸ Ustedes son los que han permanecido siempre conmigo en medio de mis pruebas.
²⁹ і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	²⁹ Por eso yo les confiero la realeza, como mi Padre me la confirió a mí,
³⁰ щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	³⁰ Y en mi Reino, ustedes comerán y beberán en mi mesa, y se sentarán sobre tronos para juzgar a las doce tribus de Israel.
³¹ О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	³¹ Simón, Simón, mira que Satanás ha pedido poder para zarandearlos como el trigo,
³² та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	³² pero yo he rogado por ti, para que no te falte la fe. Y tú, después que hayas vuelto, confirma a tus hermanos».
³³ «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	³³ «Señor, le dijo Pedro, estoy dispuesto a ir contigo a la cárcel y a la muerte».
³⁴ А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	³⁴ Pero Jesús replicó: «Yo te aseguro, Pedro, que hoy, antes que cante el gallo, habrás negado tres veces que me conoces».
³⁵ Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	³⁵ Después les dijo: «Cuando los envié sin bolsa, ni alforja, ni sandalias, ¿les faltó alguna cosa?».
³⁶ «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	³⁶ «Nada», respondieron. El agregó: «Pero ahora el que tenga una bolsa, que la lleve; el que tenga una alforja, que la lleve también; y el que no tenga espada, que venda su manto para comprar una.
³⁷ Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	³⁷ Porque les aseguro que debe cumplirse en mí esta palabra de la Escritura: Fue contado entre los malhechores. Ya llega a su fin todo lo que se refiere a mí».
³⁸ Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	³⁸ «Señor, le dijeron, aquí hay dos espadas». El les respondió: «Basta».
³⁹ Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	³⁹ En seguida Jesús salió y fue como de costumbre al monte de los Olivos, seguido de sus discípulos.
⁴⁰ Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	⁴⁰ Cuando llegaron, les dijo: «Oren, para no caer en la tentación».
⁴¹ І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	⁴¹ Después se alejó de ellos, más o menos a la distancia de un tiro de piedra, y puesto de rodillas, oraba:
⁴² «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	⁴² «Padre, si quieres, aleja de mí este cáliz. Pero que no se haga mi voluntad, sino la tuya».
⁴³ Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	⁴³ Entonces se le apareció un ángel del cielo que lo reconfortaba.
⁴⁴ Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	⁴⁴ En medio de la angustia, él oraba más intensamente, y su sudor era como gotas de sangre que corrían hasta el suelo.
⁴⁵ Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	⁴⁵ Después de orar se levantó, fue hacia donde estaban sus discípulos y los encontró adormecidos por la tristeza.
⁴⁶ І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	⁴⁶ Jesús les dijo: «¿Por qué están durmiendo? Levántense y oren para no caer en la tentación».
⁴⁷ Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	⁴⁷ Todavía estaba hablando, cuando llegó una multitud encabezada por el que se llamaba Judas, uno de los Doce. Este se acercó a Jesús para besarlo.
⁴⁸ А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	⁴⁸ Jesús le dijo: «Judas, ¿con un beso entregas al Hijo del hombre?».
⁴⁹ Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	⁴⁹ Los que estaban con Jesús, viendo lo que iba a suceder, le preguntaron: «Señor, ¿usamos la espada?»
⁵⁰ І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	⁵⁰ Y uno de ellos hirió con su espada al servidor del Sumo Sacerdote, cortándole la oreja derecha.
⁵¹ Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	⁵¹ Pero Jesús dijo: «Dejen, ya está». Y tocándole la oreja, lo curó.
⁵² Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	⁵² Después dijo a los sumos sacerdotes, a los jefes de la guardia del Templo y a los ancianos que habían venido a arrestarlo: «¿Soy acaso un ladrón para que vengan con espadas y palos?
⁵³ Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	⁵³ Todos los días estaba con ustedes en el Templo y no me arrestaron. Pero esta es la hora de ustedes y el poder de las tinieblas».
⁵⁴ Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	⁵⁴ Después de arrestarlo, lo condujeron a la casa del Sumo Sacerdote. Pedro lo seguía de lejos.
⁵⁵ І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	⁵⁵ Encendieron fuego en medio del patio, se sentaron alrededor de él y Pedro se sentó entre ellos.
⁵⁶ Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	⁵⁶ Una sirvienta que lo vio junto al fuego, lo miró fijamente y dijo: «Este también estaba con él».
⁵⁷ А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	⁵⁷ Pedro lo negó diciendo: «Mujer, no lo conozco».
⁵⁸ Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	⁵⁸ Poco después, otro lo vio y dijo: «Tú también eres uno de aquellos». Pero Pedro respondió: «No, hombre, no lo soy».
⁵⁹ А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	⁵⁹ Alrededor de una hora más tarde, otro insistió, diciendo: «No hay duda de que este hombre estaba con él; además, él también es galileo».
⁶⁰ Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	⁶⁰ «Hombre, dijo Pedro, no sé lo que dices». En ese momento, cuando todavía estaba hablando, cantó el gallo.
⁶¹ І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	⁶¹ El Señor, dándose vuelta, miró Pedro. Este recordó las palabras que el Señor le había dicho: «Hoy, antes que cante el gallo, me habrás negado tres veces».
⁶² І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	⁶² Y saliendo afuera, lloró amargamente.
⁶³ Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	⁶³ Los hombres que custodiaban a Jesús lo ultrajaban y lo golpeaban;
⁶⁴ і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	⁶⁴ y tapándole el rostro, le decían: «Profetiza, ¿quién te golpeó?».
⁶⁵ І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	⁶⁵ Y proferían contra él toda clase de insultos.
⁶⁶ Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	⁶⁶ Cuando amaneció, se reunió el Consejo de los ancianos del pueblo, junto con los sumos sacerdotes y los escribas. Llevaron a Jesús ante el tribunal
⁶⁷ і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	⁶⁷ y le dijeron: «Dinos si eres el Mesías». El les dijo: «Si yo les respondo, ustedes no me creerán,
⁶⁸ а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	⁶⁸ y si los interrogo, no me responderán.
⁶⁹ Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	⁶⁹ Pero en adelante, el Hijo del hombre se sentará a la derecha de Dios todopoderoso».
⁷⁰ А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	⁷⁰ Todos preguntaron: «¿Entonces eres el Hijo de Dios?». Jesús respondió: «Tienen razón, yo lo soy».
⁷¹ «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	⁷¹ Ellos dijeron: «¿Acaso necesitamos otro testimonio? Nosotros mismos lo hemos oído de su propia boca».

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati