Лука 22

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	1 Estaba cerca la fiesta de los Azimos, llamada Pascua.
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	2 Los sumos sacerdotes y los escribas buscaban la manera de eliminar a Jesús, porque tenían medio del pueblo.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	3 Entonces Satanás entró en Judas, llamado Iscariote, que era uno de los Doce.
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	4 Este fue a tratar con los sumos sacerdotes y los jefes de la guardia sobre el modo de entregárselo.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	5 Ellos se alegraron y convinieron en darle dinero.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	6 Judas aceptó y buscaba una ocasión propicia para entregarlo sin que se enterara el pueblo.
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	7 Llegó el día de los Azimos, en el que se debía inmolar la víctima pascual.
8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	8 Jesús envió a Pedro y a Juan, diciéndoles: «Vayan a prepararnos lo necesario para la comida pascual».
9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	9 Ellos le preguntaron: «¿Dónde quieres que la preparemos?».
10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	10 Jesús les respondió: «Al entrar en la ciudad encontrarán a un hombre que lleva un cántaro de agua. Síganlo hasta la casa donde entre,
11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	11 y digan a su dueño: El Maestro manda preguntarte: "¿Dónde está la sala en que podré comer la Pascua con mis discípulos?".
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	12 El les mostrará en el piso alto una pieza grande, arreglada con almohadones: preparen allí lo necesario».
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	13 Los discípulos partieron, encontraron todo como Jesús les había dicho y prepararon la Pascua.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	14 Llegada la hora, Jesús se sentó a la mesa con los Apóstoles y les dijo:
15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	15 «He deseado ardientemente comer esta Pascua con ustedes antes de mi Pasión,
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	16 porque les aseguro que ya no la comeré más hasta que llegue a su pleno cumplimiento en el Reino de Dios».
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	17 Y tomando una copa, dio gracias y dijo: «Tomen y compártanla entre ustedes.
18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	18 Porque les aseguro que desde ahora no beberé más del fruto de la vid hasta que llegue el Reino de Dios».
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	19 Luego tomó el pan, dio gracias, lo partió y lo dio a sus discípulos, diciendo: «Esto es mi Cuerpo, que se entrega por ustedes. Hagan esto en memoria mía».
20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	20 Después de la cena hizo lo mismo con la copa, diciendo: «Esta copa es la Nueva Alianza sellada con mi Sangre, que se derrama por ustedes.
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	21 La mano del traidor está sobre la mesa, junto a mí.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	22 Porque el Hijo del hombre va por el camino que le ha sido señalado, pero ¡ay de aquel que lo va a entregar!».
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	23 Entonces comenzaron a preguntarse unos a otros quién de ellos sería el que iba a hacer eso.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	24 Y surgió una discusión sobre quién debía ser considerado como el más grande.
25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	25 Jesús les dijo: «Los reyes de las naciones dominan sobre ellas, y los que ejercen el poder sobre el pueblo se hacen llamar bienhechores.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	26 Pero entre ustedes no debe ser así. Al contrario, el que es más grande, que se comporte como el menor, y el que gobierna, como un servidor.
27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	27 Porque, ¿quién es más grande, el que está a la mesa o el que sirve? ¿No es acaso el que está a la mesa? Y sin embargo, yo estoy entre ustedes como el que sirve.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	28 Ustedes son los que han permanecido siempre conmigo en medio de mis pruebas.
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	29 Por eso yo les confiero la realeza, como mi Padre me la confirió a mí,
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	30 Y en mi Reino, ustedes comerán y beberán en mi mesa, y se sentarán sobre tronos para juzgar a las doce tribus de Israel.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	31 Simón, Simón, mira que Satanás ha pedido poder para zarandearlos como el trigo,
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	32 pero yo he rogado por ti, para que no te falte la fe. Y tú, después que hayas vuelto, confirma a tus hermanos».
33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	33 «Señor, le dijo Pedro, estoy dispuesto a ir contigo a la cárcel y a la muerte».
34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	34 Pero Jesús replicó: «Yo te aseguro, Pedro, que hoy, antes que cante el gallo, habrás negado tres veces que me conoces».
35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	35 Después les dijo: «Cuando los envié sin bolsa, ni alforja, ni sandalias, ¿les faltó alguna cosa?».
36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	36 «Nada», respondieron. El agregó: «Pero ahora el que tenga una bolsa, que la lleve; el que tenga una alforja, que la lleve también; y el que no tenga espada, que venda su manto para comprar una.
37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	37 Porque les aseguro que debe cumplirse en mí esta palabra de la Escritura: Fue contado entre los malhechores. Ya llega a su fin todo lo que se refiere a mí».
38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	38 «Señor, le dijeron, aquí hay dos espadas». El les respondió: «Basta».
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	39 En seguida Jesús salió y fue como de costumbre al monte de los Olivos, seguido de sus discípulos.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	40 Cuando llegaron, les dijo: «Oren, para no caer en la tentación».
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	41 Después se alejó de ellos, más o menos a la distancia de un tiro de piedra, y puesto de rodillas, oraba:
42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	42 «Padre, si quieres, aleja de mí este cáliz. Pero que no se haga mi voluntad, sino la tuya».
43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	43 Entonces se le apareció un ángel del cielo que lo reconfortaba.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	44 En medio de la angustia, él oraba más intensamente, y su sudor era como gotas de sangre que corrían hasta el suelo.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	45 Después de orar se levantó, fue hacia donde estaban sus discípulos y los encontró adormecidos por la tristeza.
46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	46 Jesús les dijo: «¿Por qué están durmiendo? Levántense y oren para no caer en la tentación».
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	47 Todavía estaba hablando, cuando llegó una multitud encabezada por el que se llamaba Judas, uno de los Doce. Este se acercó a Jesús para besarlo.
48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	48 Jesús le dijo: «Judas, ¿con un beso entregas al Hijo del hombre?».
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	49 Los que estaban con Jesús, viendo lo que iba a suceder, le preguntaron: «Señor, ¿usamos la espada?»
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	50 Y uno de ellos hirió con su espada al servidor del Sumo Sacerdote, cortándole la oreja derecha.
51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	51 Pero Jesús dijo: «Dejen, ya está». Y tocándole la oreja, lo curó.
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	52 Después dijo a los sumos sacerdotes, a los jefes de la guardia del Templo y a los ancianos que habían venido a arrestarlo: «¿Soy acaso un ladrón para que vengan con espadas y palos?
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	53 Todos los días estaba con ustedes en el Templo y no me arrestaron. Pero esta es la hora de ustedes y el poder de las tinieblas».
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	54 Después de arrestarlo, lo condujeron a la casa del Sumo Sacerdote. Pedro lo seguía de lejos.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	55 Encendieron fuego en medio del patio, se sentaron alrededor de él y Pedro se sentó entre ellos.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	56 Una sirvienta que lo vio junto al fuego, lo miró fijamente y dijo: «Este también estaba con él».
57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	57 Pedro lo negó diciendo: «Mujer, no lo conozco».
58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	58 Poco después, otro lo vio y dijo: «Tú también eres uno de aquellos». Pero Pedro respondió: «No, hombre, no lo soy».
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	59 Alrededor de una hora más tarde, otro insistió, diciendo: «No hay duda de que este hombre estaba con él; además, él también es galileo».
60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	60 «Hombre, dijo Pedro, no sé lo que dices». En ese momento, cuando todavía estaba hablando, cantó el gallo.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	61 El Señor, dándose vuelta, miró Pedro. Este recordó las palabras que el Señor le había dicho: «Hoy, antes que cante el gallo, me habrás negado tres veces».
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	62 Y saliendo afuera, lloró amargamente.
63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	63 Los hombres que custodiaban a Jesús lo ultrajaban y lo golpeaban;
64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	64 y tapándole el rostro, le decían: «Profetiza, ¿quién te golpeó?».
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	65 Y proferían contra él toda clase de insultos.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	66 Cuando amaneció, se reunió el Consejo de los ancianos del pueblo, junto con los sumos sacerdotes y los escribas. Llevaron a Jesús ante el tribunal
67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	67 y le dijeron: «Dinos si eres el Mesías». El les dijo: «Si yo les respondo, ustedes no me creerán,
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	68 y si los interrogo, no me responderán.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	69 Pero en adelante, el Hijo del hombre se sentará a la derecha de Dios todopoderoso».
70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	70 Todos preguntaron: «¿Entonces eres el Hijo de Dios?». Jesús respondió: «Tienen razón, yo lo soy».
71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	71 Ellos dijeron: «¿Acaso necesitamos otro testimonio? Nosotros mismos lo hemos oído de su propia boca».