Лука 20

¹ Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами

² і сказали так до нього «Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю»

³ Він у відповідь сказав «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені

⁴ Йоанове хрищення було з неба чи від людей»

⁵ А вони так міркували в собі Якщо ми скажемо З неба, — він спитає Чому ж ви йому не повірили

⁶ А як ми скажемо Від людей, — увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.

⁷ І відповіли «Не знаємо, звідки (воно було).»

⁸ А Ісус сказав їм «То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.»

⁹ І він почав народові казати оцю притчу «Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.

¹⁰ Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

¹¹ І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.

¹² Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.

¹³ Сказав тоді власник виноградника Що мені робити Послати хібащо мого улюбленого сина Може його пошанують

¹⁴ Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.

¹⁵ І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника

¹⁶ Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.» Почувши це, вони сказали «Нехай це не станеться!»

¹⁷ Ісус же глянув на них пильно й мовив «Що, отже, значить оце написане Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним

¹⁸ Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде — роздавить.»

¹⁹ Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.

²⁰ І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.

²¹ І ті спитали його «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.

²² Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні»

²³ Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них

²⁴ «Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис» Ті відповіли «Кесарів.»

²⁵ І він сказав їм «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.»

²⁶ І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.

²⁷ Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили

²⁸ й спитали його «Учителю, Мойсей приписав нам Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.

²⁹ Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.

³⁰ Потім другий,

³¹ і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.

³² Врешті, померла й жінка.

³³ Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.»

³⁴ Ісус відповів їм «Сини цього світу женяться і виходять заміж.

³⁵ Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;

³⁶ бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.

³⁷ А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.

³⁸ Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.»

³⁹ Деякі з книжників, озвавшися, заговорили «Учителю, ти добре сказав.»

⁴⁰ І не насмілювались вони більше ні про що його питати.

⁴¹ І тоді він до них промовив «Як же це кажуть, що Христос син Давида

⁴² Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить Господь сказав Владиці моєму Сиди праворуч мене,

⁴³ поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.

⁴⁴ Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином»

⁴⁵ І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням «Остерігайтеся книжників,

⁴⁶ що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;

⁴⁷ що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.»