Лука 22

Біблія	VULGATA
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	1 Appropinquabat autem dies festus azymorum, qui dicitur Pascha :
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	2 et quærebant principes sacerdotum, et scribæ, quomodo Jesum interficerent : timebant vero plebem.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	3 Intravit autem Satanas in Judam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim :
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	4 et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	5 Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	6 Et spopondit, et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	7 Venit autem dies azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	8 Et misit Petrum et Joannem, dicens : Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	9 At illi dixerunt : Ubi vis paremus ?
10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	10 Et dixit ad eos : Ecce introëuntibus vobis in civitatem occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans : sequimini eum in domum, in quam intrat,
11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	11 et dicetis patrifamilias domus : Dicit tibi Magister : Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem ?
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	12 Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	13 Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	14 Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim apostoli cum eo.
15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	15 Et ait illis : Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	16 Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	17 Et accepto calice gratias egit, et dixit : Accipite, et dividite inter vos.
18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	18 Dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis donec regnum Dei veniat.
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	19 Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens : Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur : hoc facite in meam commemorationem.
20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	20 Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens : Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	21 Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	22 Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit : verumtamen væ homini illi per quem tradetur.
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	23 Et ipsi cœperunt quærere inter se quis esset ex eis qui hoc facturus esset.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	24 Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse major.
25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	25 Dixit autem eis : Reges gentium dominantur eorum : et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	26 Vos autem non sic : sed qui major est in vobis, fiat sicut minor : et qui præcessor est, sicut ministrator.
27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	27 Nam quis major est, qui recumbit, an qui ministrat ? nonne qui recumbit ? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat :
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	28 vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis.
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	29 Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	30 ut edatis et bibatis super mensam meam in regno meo, et sedeatis super thronos judicantes duodecim tribus Israël.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	31 Ait autem Dominus : Simon, Simon, ecce Satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum :
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	32 ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua : et tu aliquando conversus, confirma fratres tuos.
33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	33 Qui dixit ei : Domine, tecum paratus sum et in carcerem et in mortem ire.
34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	34 At ille dixit : Dico tibi, Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis :
35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	35 Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis ?
36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	36 At illi dixerunt : Nihil. Dixit ergo eis : Sed nunc qui habet sacculum, tollat ; similiter et peram : et qui non habet, vendat tunicam suam et emat gladium.
37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	37 Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc quod scriptum est, oportet impleri in me : Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea quæ sunt de me finem habent.
38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	38 At illi dixerunt : Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis : Satis est.
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	39 Et egressus ibat secundum consuetudinem in monte Olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	40 Et cum pervenisset ad locum, dixit illis : Orate ne intretis in tentationem.
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	41 Et ipse avulsus est ab eis quantum jactus est lapidis : et positis genibus orabat,
42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	42 dicens : Pater, si vis, transfer calicem istum a me : verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	43 Apparuit autem illi angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	44 Et factus est sudor ejus sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	45 Et cum surrexisset ab oratione et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	46 Et ait illis : Quid dormitis ? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	47 Adhuc eo loquente, ecce turba : et qui vocabatur Judas, unus de duodecim, antecedebat eos, et appropinquavit Jesu ut oscularetur eum.
48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	48 Jesus autem dixit illi : Juda, osculo Filium hominis tradis ?
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	49 Videntes autem hi qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei : Domine, si percutimus in gladio ?
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	50 Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam ejus dexteram.
51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	51 Respondens autem Jesus, ait : Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam ejus, sanavit eum.
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	52 Dixit autem Jesus ad eos qui venerant ad se principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores : Quasi ad latronem existis cum gladiis et fustibus ?
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	53 Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me : sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	54 Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum : Petrus vero sequebatur a longe.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	55 Accenso autem igne in medio atrii et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	56 Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit : Et hic cum illo erat.
57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	57 At ille negavit eum, dicens : Mulier, non novi illum.
58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	58 Et post pusillum alius videns eum, dixit : Et tu de illis es. Petrus vero ait : O homo, non sum.
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	59 Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens : Vere et hic cum illo erat : nam et Galilæus est.
60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	60 Et ait Petrus : Homo, nescio quid dicis. Et continuo, adhuc illo loquente, cantavit gallus.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	61 Et conversus Dominus respexit Petrum, et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat : Quia priusquam gallus cantet, ter me negabis.
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	62 Et egressus foras Petrus flevit amare.
63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	63 Et viri qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	64 Et velaverunt eum, et percutiebant faciem ejus : et interrogabant eum, dicentes : Prophetiza, quis est, qui te percussit ?
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	65 Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	66 Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes : Si tu es Christus, dic nobis.
67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	67 Et ait illis : Si vobis dixero, non credetis mihi :
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	68 si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	69 Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	70 Dixerunt autem omnes : Tu ergo es Filius Dei ? Qui ait : Vos dicitis, quia ego sum.
71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	71 At illi dixerunt : Quid adhuc desideramus testimonium ? ipsi enim audivimus de ore ejus.