Лука 22

Torna indietro

Біблія	Bibbia Vulgata Clementina
¹ Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	¹ Appropinquabat autem dies festus azymorum, qui dicitur Pascha :
² І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	² et quærebant principes sacerdotum, et scribæ, quomodo Jesum interficerent : timebant vero plebem.
³ Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	³ Intravit autem Satanas in Judam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim :
⁴ і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	⁴ et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
⁵ Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	⁵ Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
⁶ І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	⁶ Et spopondit, et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
⁷ Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	⁷ Venit autem dies azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
⁸ Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	⁸ Et misit Petrum et Joannem, dicens : Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
⁹ Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	⁹ At illi dixerunt : Ubi vis paremus ?
¹⁰ Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	¹⁰ Et dixit ad eos : Ecce introëuntibus vobis in civitatem occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans : sequimini eum in domum, in quam intrat,
¹¹ і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	¹¹ et dicetis patrifamilias domus : Dicit tibi Magister : Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem ?
¹² І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	¹² Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
¹³ Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	¹³ Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
¹⁴ І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	¹⁴ Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim apostoli cum eo.
¹⁵ І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	¹⁵ Et ait illis : Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
¹⁶ бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	¹⁶ Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
¹⁷ І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	¹⁷ Et accepto calice gratias egit, et dixit : Accipite, et dividite inter vos.
¹⁸ бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	¹⁸ Dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis donec regnum Dei veniat.
¹⁹ І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	¹⁹ Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens : Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur : hoc facite in meam commemorationem.
²⁰ Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	²⁰ Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens : Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
²¹ Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	²¹ Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
²² Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	²² Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit : verumtamen væ homini illi per quem tradetur.
²³ І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	²³ Et ipsi cœperunt quærere inter se quis esset ex eis qui hoc facturus esset.
²⁴ Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	²⁴ Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse major.
²⁵ Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	²⁵ Dixit autem eis : Reges gentium dominantur eorum : et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
²⁶ Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	²⁶ Vos autem non sic : sed qui major est in vobis, fiat sicut minor : et qui præcessor est, sicut ministrator.
²⁷ Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	²⁷ Nam quis major est, qui recumbit, an qui ministrat ? nonne qui recumbit ? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat :
²⁸ Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	²⁸ vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis.
²⁹ і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	²⁹ Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
³⁰ щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	³⁰ ut edatis et bibatis super mensam meam in regno meo, et sedeatis super thronos judicantes duodecim tribus Israël.
³¹ О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	³¹ Ait autem Dominus : Simon, Simon, ecce Satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum :
³² та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	³² ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua : et tu aliquando conversus, confirma fratres tuos.
³³ «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	³³ Qui dixit ei : Domine, tecum paratus sum et in carcerem et in mortem ire.
³⁴ А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	³⁴ At ille dixit : Dico tibi, Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis :
³⁵ Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	³⁵ Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis ?
³⁶ «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	³⁶ At illi dixerunt : Nihil. Dixit ergo eis : Sed nunc qui habet sacculum, tollat ; similiter et peram : et qui non habet, vendat tunicam suam et emat gladium.
³⁷ Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	³⁷ Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc quod scriptum est, oportet impleri in me : Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea quæ sunt de me finem habent.
³⁸ Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	³⁸ At illi dixerunt : Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis : Satis est.
³⁹ Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	³⁹ Et egressus ibat secundum consuetudinem in monte Olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
⁴⁰ Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	⁴⁰ Et cum pervenisset ad locum, dixit illis : Orate ne intretis in tentationem.
⁴¹ І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	⁴¹ Et ipse avulsus est ab eis quantum jactus est lapidis : et positis genibus orabat,
⁴² «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	⁴² dicens : Pater, si vis, transfer calicem istum a me : verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
⁴³ Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	⁴³ Apparuit autem illi angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
⁴⁴ Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	⁴⁴ Et factus est sudor ejus sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
⁴⁵ Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	⁴⁵ Et cum surrexisset ab oratione et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
⁴⁶ І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	⁴⁶ Et ait illis : Quid dormitis ? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
⁴⁷ Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	⁴⁷ Adhuc eo loquente, ecce turba : et qui vocabatur Judas, unus de duodecim, antecedebat eos, et appropinquavit Jesu ut oscularetur eum.
⁴⁸ А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	⁴⁸ Jesus autem dixit illi : Juda, osculo Filium hominis tradis ?
⁴⁹ Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	⁴⁹ Videntes autem hi qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei : Domine, si percutimus in gladio ?
⁵⁰ І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	⁵⁰ Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam ejus dexteram.
⁵¹ Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	⁵¹ Respondens autem Jesus, ait : Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam ejus, sanavit eum.
⁵² Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	⁵² Dixit autem Jesus ad eos qui venerant ad se principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores : Quasi ad latronem existis cum gladiis et fustibus ?
⁵³ Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	⁵³ Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me : sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
⁵⁴ Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	⁵⁴ Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum : Petrus vero sequebatur a longe.
⁵⁵ І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	⁵⁵ Accenso autem igne in medio atrii et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
⁵⁶ Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	⁵⁶ Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit : Et hic cum illo erat.
⁵⁷ А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	⁵⁷ At ille negavit eum, dicens : Mulier, non novi illum.
⁵⁸ Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	⁵⁸ Et post pusillum alius videns eum, dixit : Et tu de illis es. Petrus vero ait : O homo, non sum.
⁵⁹ А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	⁵⁹ Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens : Vere et hic cum illo erat : nam et Galilæus est.
⁶⁰ Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	⁶⁰ Et ait Petrus : Homo, nescio quid dicis. Et continuo, adhuc illo loquente, cantavit gallus.
⁶¹ І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	⁶¹ Et conversus Dominus respexit Petrum, et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat : Quia priusquam gallus cantet, ter me negabis.
⁶² І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	⁶² Et egressus foras Petrus flevit amare.
⁶³ Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	⁶³ Et viri qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
⁶⁴ і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	⁶⁴ Et velaverunt eum, et percutiebant faciem ejus : et interrogabant eum, dicentes : Prophetiza, quis est, qui te percussit ?
⁶⁵ І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	⁶⁵ Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
⁶⁶ Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	⁶⁶ Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes : Si tu es Christus, dic nobis.
⁶⁷ і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	⁶⁷ Et ait illis : Si vobis dixero, non credetis mihi :
⁶⁸ а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	⁶⁸ si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
⁶⁹ Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	⁶⁹ Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
⁷⁰ А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	⁷⁰ Dixerunt autem omnes : Tu ergo es Filius Dei ? Qui ait : Vos dicitis, quia ego sum.
⁷¹ «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	⁷¹ At illi dixerunt : Quid adhuc desideramus testimonium ? ipsi enim audivimus de ore ejus.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati