Лука 16

¹ І сказав (Ісус) до учнів «Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.

² Покликав він його та й каже Що я про тебе чую Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.

³ І почав управитель міркувати Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління Копати землю Сил не маю. Просити Соромлюся.

⁴ Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.

⁵ Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив Скільки ти винен панові моєму

⁶ Сто мір оливи, — відповів той. А він сказав до нього Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят.

⁷ Потім до другого промовив А ти скільки то винен — Сто корців пшениці, відповів той. — Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.

⁸ І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

⁹ І я кажу вам Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.

¹⁰ Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.

¹¹ Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве

¹² І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше

¹³ Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.»

¹⁴ Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.

¹⁵ А він до них промовив «Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — осоружне Богові.

¹⁶ Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.

¹⁷ Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.

¹⁸ Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.

¹⁹ Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.

²⁰ Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;

²¹ він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.

²² Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.

²³ В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,

²⁴ і він закричав уголос Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім.

²⁵ Авраам же промовив Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.

²⁶ А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.

²⁷ Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;

²⁸ я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.

²⁹ Авраам мовив Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.

³⁰ Той відповів Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.

³¹ А той відозвавсь до нього Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.»