Сирах 16

Біблія	NOVA VULGATA
1 Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими.	1 Ne iucunderis in filiis impiis; si multiplicentur, non oblecteris superipsos, si non est timor Dei cum illis.
2 Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього,	2 Non credas vitae illorum et ne respexeris in labores eorum.
3 Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих.	3 Melior est enim unus timens Deum quam mille filii impii;
4 Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений.	4 et potius est mori sine filiis quam relinquere filios impios.
5 Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо:	5 Ab uno sensato inhabitabitur patria, tribus autem impiorum deseretur.
6 на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється.	6 Multa talia vidit oculus meus, et fortiora horum audivit auris mea.
7 Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили.	7 In synagoga peccantium exardebit ignis, et in gente incredibili exardescet ira.
8 Не пощаджено місця, де мешкав Лот, — стало бо осоружне з-за своєї гордині.	8 Non exoraverunt eum antiqui gigantes, qui rebelles fuerunt confidentes suae virtuti.
9 І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи,	9 Et non pepercit accolis Lot et exsecratus est eos prae superbia verbi illorum;
10 ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді.	10 non misertus est gentis anathematis, qui depulsi sunt in peccatis suis.
11 Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, — бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення.	11 Et sicut sescenta milia peditum, qui congregati sunt in duritia cordis sui; et, si unus fuisset cervicatus, mirum si fuisset immunis:
12 Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме.	12 misericordia enim et ira est cum illo, sustinens, exorabilis et effundens iram.
13 Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого.	13 ecundum multam misericordiam suam, sic et correptio illius: hominem secundum opera sua iudicat.
14 Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами.	14 Non effugiet in rapina peccator, et non irrita erit sustinentia iusti.
15 Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, — щоб стали знаними діла його під небом:	15 Omni misericordiae erit merces: unusquisque secundum meritum operum suorum inveniet coram se et secundum intellectum peregrinationis ipsius. Dominus induravit cor pharaonis, ne agnosceret illum, ut opera sua innotescerent sub caelo. Misericordia eius apparuit omnibus creaturis eius, lucem suam et tenebras dispertiit filiis hominum.
16 бо кожному створінню — явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині.	16 Non dicas: “ A Deo abscondar! Et, ex summo quis mei memorabitur?
17 Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; — у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?»	17 In populo magno non agnoscar; quae est enim anima mea in tam immensa creatura? ”.
18 Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить,	18 Ecce caelum et caeli caelorum, abyssus et universa terra et quae in eis sunt, in visitatione illius commovebuntur;
19 а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне.	19 montes simul et colles et fundamenta terrae, cum conspexerit illa Deus, tremore concutientur.
20 А над тим бо не міркує ніяке серце — хто коли задумався над його путями?	20 Et in omnibus his non apponet cor, etenim omne cor intellegitur ab illo.
21 Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає?	21 Et vias illius quis intellegit et procellam, quam nec oculus videbit hominis?
22 А діла справедливости — хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко.	22 Nam plurima illius opera sunt in absconsis, et opera iustitiae eius quis enuntiabit, aut quis sustinebit? Longe enim est decretum, et interrogatio omnium in consummatione est.
23 Отак міркує людина, позбавлена розуму, — безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями.	23 Qui minoratur corde, cogitat ista, et vir imprudens et errans cogitat stulta.
24 Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем.	24 Audi me, fili, et disce prudentiam sensus,
25 Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання.	25 et dicam in aequitate disciplinam et scrutabor enarrare sapientiam; et in verbis meis attende in corde tuo. Edico in aequitate spiritus virtutes, quas posuit Deus in opera sua ab initio, et in veritate enuntio scientiam eius.
26 Господнім вироком — діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено.	26 Quando creavit Deus opera sua ab initio et ab institutione ipsorum distinxit partes illorum,
27 Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці.	27 ornavit in aeternum opera illorum et dominatum eorum in generationibus suis. Nec esurierunt nec laboraverunt et non destiterunt ab operibus suis.
28 Ані одне з них не зударюється з другим — повік вони не будуть неслухняні його слову.	28 Unusquisque proximum sibi non angustiavit,
29 А потім Господь споглянув на землю — і її наповнив благами своїми.	29 et usque in aeternum non erunt incredibiles verbo illius.
30 Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.	30 Post haec Deus in terram respexit et complevit illam bonis suis;
	31 anima omnis vitalis cooperuit faciem ipsius, et in ipsam iterum reversio illorum.