Сирах 49

¹ Пам’ять про Йосію — мов благовонна суміш, зготована способом мироварським: в устах усіх вона, мов мед, солодка і — наче музика на бенкеті:

² був добронаставлений, народ навертавши, ще й осоружне беззаконня викорінив.

³ Він своє серце спрямував до Господа, а за часів нечестя — скріпив благочестя.

⁴ Поза Давидом, Єзекією та Йосією — всі вони вельми себе спроневірили; тим то, покинувши закон Всевишнього, царі юдейські прийшли до занепаду:

⁵ віддали вони іншим свою потугу, і славу свою — народові чужому.

⁶ А ті спалили святе вибране місто, геть спустошили його дороги, —

⁷ за словом Єремії, яким вони нехтували, а який вже в лоні матері був посвячений на пророка, — щоб викорінювати, руйнувати й нищити, а й для того теж, щоб будувати й насаджувати.

⁸ А й Єзекиїл побачив видиво слави — його показано йому на колісниці херувимів,

⁹ він бо звістив про повідь ворожу і був для тих добрий, чиї стежки — прямі.

¹⁰ Про дванадцятьох же пророків: хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання.

¹¹ Як Зоровавела нам звеличити, що мов печатка на правиці?

¹² А й Ісуса, сина Йоцадака? Дім Божий за днів своїх здвигли й збудували вони святиню Господеві, яка на вічну славу призначена.

¹³ Та й про Неємію пам’ять велика — він вивів нам повалені мури, поставив ворота й засуви, відбудував нам наші доми.

¹⁴ Нікого на землі не створено таким, як Еноха: він бо забраний був із землі.

¹⁵ Ніхто не вродився таким, як Йосиф — провідник братів, підпора народу: кості його були в пошані.

¹⁶ Сим та Сет між людьми були славні, та Адам — понад кожне живе створіння.