Сирах 10

Біблія	NOVA VULGATA
1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується.	1 Iudex sapiens instituet populum suum, et principatus sensati stabilis erit.
2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці.	2 Secundum iudicem populi sic et ministri eius, et qualis rector est civitatis, tales et inhabitantes in ea.
3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів.	3 Rex insipiens perdet populum suum, et civitates inhabitabuntur per sensum potentium.
4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно.	4 In manu Dei potestas terrae, et utilem rectorem suscitabit in tempus super illam.
5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу.	5 In manu Dei prosperitas hominis, et super faciem scribae imponet honorem suum.
6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя.	6 Pro omni iniuria proximi ne rependas et nihil agas in operibus superbiae.
7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ.	7 Odibilis coram Deo est et hominibus superbia, et utrisque execrabilis omnis vexatio.
8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством.	8 Regnum a gente in gentem transfertur propter iniustitias et contumelias et divitias dolosas.
9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?	9 Avaro autem nihil est scelestius, hic enim et animam suam venalem habet.
10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він.	10 Quid superbit terra et cinis? Quoniam in vita sua proiecit intima sua.
11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву.	11 Languor prolixior gravat medicum, brevis languor serenat medicum.
12 Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять.	12 Omnis potentatus brevis vita, sic et rex hodie est et cras morietur.
13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.	13 Cum enim morietur homo, hereditabit serpentes et bestias et vermes.
14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних.	14 Initium superbiae hominis apostatare a Deo;
15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість.	15 et ab eo, qui fecit illum, recessit cor eius. Quoniam initium omnis peccati est superbia, qui tenuerit illam, ebulliet maledictum, et subvertet eum in finem.
16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі.	16 Propterea mirabiles fecit Dominus plagas malorum et destruxit eos usque in finem.
17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них.	17 Sedes ducum superborum destruxit Deus et sedere fecit mites pro eis.
18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки.	18 Radices gentium superbarum eradicavit Deus et plantavit humiles pro ipsis.
19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують.	19 Terras gentium evertit Dominus et perdidit eas usque ad fundamentum.
20 Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються.	20 Arefecit ex ipsis et disperdidit eos et cessare fecit memoriam eorum a terra.
21 Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя.	21 Memoriam superborum perdidit Deus et reliquit memoriam humilium sensu.
22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній.	22 Non est creata hominibus superbia, neque iracundia nato mulierum.
23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти.	23 Semen hominum honoratum hoc, quod timet Deum; semen autem hoc exhonorabitur, quod praeterit mandata Domini.
24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається.	24 In medio fratrum rector illorum in honore; et, qui timent Dominum, erunt in oculis illius.
25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати.	25 Peregrinus, advena et pauper: timor Dei est gloria eorum.
26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно.	26 Noli despicere hominem iustum pauperem et noli magnificare virum peccatorem divitem.
27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має.	27 Magnus et iudex et potens est in honore, sed non est maior illo, qui timet Deum.
28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости.	28 Servo sensato liberi servient; et vir prudens et disciplinatus non murmurabit correptus.
29 Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить?	29 Noli extollere te in faciendo opere tuo et noli gloriari in tempore angustiae tuae.
30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство.	30 Melior est, qui operatur et abundat in omnibus, quam qui gloriatur et eget pane.
31 Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях?	31 Fili, in mansuetudine honora animam tuam et da illi victum cultumque secundum meritum suum.
	32 Peccantem in animam suam quis iustificabit? Et quis honorificabit exhonorantem animam suam?
	33 Est pauper, qui honoratur propter disciplinam et timorem suum, et est homo, qui honorificatur propter substantiam suam.
	34 Qui autem honoratur in paupertate, quanto magis in substantia! Et, qui exhonoratur in substantia, quanto magis in paupertate!