Сирах 10

Біблія	Biblia Sagrada
1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується.	1 Gobernante sabio instruye a su pueblo, | autoridad inteligente está bien consolidada.
2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці.	2 A tal gobernante, tales ministros, | a tal alcalde, tales vecinos.
3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів.	3 Un rey sin instrucción arruina a su pueblo, | pero la ciudad prospera por los gobernantes prudentes.
4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно.	4 En manos del Señor está el gobierno de la tierra, | sobre ella suscitará a su tiempo al hombre apto.
5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу.	5 En manos del Señor está el éxito del hombre, | y él otorga su gloria al legislador.
6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя.	6 Por ningún agravio guardes rencor al prójimo, | ni actúes guiado por un arrebato de insolencia.
7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ.	7 La soberbia es odiosa al Señor y a los humanos, | y para ambos es un delito la injusticia.
8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством.	8 La soberanía pasa de una nación a otra, | a causa de las injusticias, la violencia y el dinero. | Nadie es más injusto que el avaro, | pues vende hasta la propia alma.
9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?	9 ¿De qué se enorgullece el que es tierra y ceniza?, | ¡si ya en vida su vientre es podredumbre!
10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він.	10 La larga enfermedad desconcierta al médico, | y quien hoy es rey mañana también morirá.
11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву.	11 Cuando un hombre muere, | recibe como herencia lombrices, bichos y gusanos.
12 Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять.	12 Principio de la soberbia es alejarse del Señor | y apartar el corazón del Creador.
13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.	13 Porque principio de la soberbia es el pecado, | y quien se entrega a ella hace llover abominación. | Por eso el Señor les infligió calamidades, | y los abatió completamente.
14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних.	14 El Señor derribó del trono a los poderosos, | y en su lugar hizo sentar a los sencillos.
15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість.	15 El Señor arrancó las raíces de los soberbios, | y en su lugar plantó a los humildes.
16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі.	16 El Señor devastó los territorios de las naciones | y los destruyó hasta los cimientos de la tierra.
17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них.	17 Arrebató a algunos y los destruyó, | borrando de la tierra su recuerdo.
18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки.	18 No se ha creado la soberbia para el ser humano, | ni la ira apasionada para el nacido de mujer.
19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують.	19 ¿Qué raza es digna de honor? La del ser humano. | ¿Qué raza es digna de honor? Los que temen al Señor. | ¿Qué raza es despreciable? La del ser humano. | ¿Qué raza es despreciable? Los que violan los mandamientos.
20 Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються.	20 Entre hermanos, su jefe es digno de honor, | pero el Señor honra a los que le temen.
21 Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя.	21 Principio de acogida es el temor del Señor, | pero principio de rechazo son la obstinación y la soberbia.
22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній.	22 Rico o distinguido o pobre, | su orgullo es el temor del Señor.
23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти.	23 No es justo despreciar al pobre inteligente, | ni es conveniente honrar al pecador.
24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається.	24 El noble, el juez y el poderoso reciben honores, | pero ninguno es mayor que quien teme al Señor.
25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати.	25 Al criado sabio lo servirán hombres libres, | y el hombre inteligente no lo criticará.
26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно.	26 No presumas de sabio al hacer tu tarea, | ni te gloríes, cuando estés en aprieto.
27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має.	27 Más vale el que trabaja y anda sobrado | que el que alardea y carece de pan.
28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости.	28 Hijo, ten una moderada estima de ti mismo, | y valórate en la justa medida.
29 Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить?	29 ¿Quién defenderá al que se condena a sí mismo? | ¿Quién honrará al que a sí mismo se desprecia?
30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство.	30 El pobre es honrado por su saber, | y el rico es honrado por su riqueza.
31 Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях?	31 Quien es apreciado en la pobreza, | ¡cuánto más lo será en la riqueza! | Y quien es despreciado en la riqueza, | ¡cuánto más lo será en la pobreza!