Knjiga o Jobu 31

Biblija Hrvatski	Біблія
1 »Sa svojim očima savez sam sklopio da pogledat neću nijednu djevicu.	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 A što mi je Bog odozgo dosudio, kakva mi je baština od Svesilnoga?	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Ta nije li nesreća za opakoga, a nevolja za one koji zlo čine?	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Ne proniče li on sve moje putove, ne prebraja li on sve moje korake?	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 Zar sam ikad u društvu laži hodio, zar mi je noga k prijevari hitjela?	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 Nek’ me na ispravnoj mjeri Bog izmjeri pa će uvidjeti neporočnost moju!	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 Ako mi je korak s puta kad zašao, ako mi se srce za okom povelo, ako mi je ljaga ruke okaljala,	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 neka drugi jede što sam posijao, neka sve moje iskorijene izdanke!	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 Ako mi zavede srce žena neka, ako za vratima svog bližnjeg kad vrebah,	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 neka moja žena drugom mlin okreće, neka s drugim svoju podijeli postelju!	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 Djelo bestidno time bih počinio, zločin kojem pravda treba da presudi,	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 užeg’o vatru što žeže do propasti i što bi svu moju sažgala ljetinu.	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 Ako kada prezreh pravo sluge svoga il’ služavke, sa mnom kad su se parbili,	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 što ću učiniti kada Bog ustane? Što ću odvratit’ kad račun zatraži?	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 Zar nas oba on ne stvori u utrobi i jednako sazda u krilu majčinu?	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 Ogluših li se na molbe siromaha ili rasplakah oči udovičine?	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 Jesam li kada sâm svoj jeo zalogaj a da ga nisam sa sirotom dijelio?	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 Ta od mladosti k’o otac sam mu bio, vodio sam ga od krila materina!	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 Zar sam beskućnika vidio bez odjeće ili siromaha kog bez pokrivača	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 a da mu bedra ne blagosloviše mene kad se runom mojih ovaca ogrija?	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 Ako sam ruku na nevina podigao znajuć’ da mi je na vratima branitelj,	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 nek’ se rame moje od pleća odvali i neka mi ruka od lakta otpadne!	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 Jer strahote Božje na mene bi pale, njegovu ne bih odolio veličanstvu.	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 Zar sam u zlato pouzdanje stavio i rekao zlatu: ‘Sigurnosti moja!’	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 Zar sam se veliku blagu radovao, bogatstvima koja su mi stekle ruke?	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 Zar se, gledajući sunce kako blista i kako mjesec sjajni nebom putuje,	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 moje srce dalo potajno zavesti da bih rukom njima poljubac poslao?	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 Grijeh bi to bio što za sudom vapije, jer Boga višnjega bih se odrekao.	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 Zar se obradovah nevolji dušmana i likovah kad ga je zlo zadesilo,	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 a koji ne dadoh griješiti jeziku, proklinjući ga i želeći da umre?	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 Ne govorahu li ljudi mog šatora: ‘Ta koga nije on mesom nasitio?’	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 Nikad nije stranac vani noćivao, putniku sam svoja otvarao vrata.	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 Zar sam grijehe svoje ljudima tajio, zar sam u grudima skrivao krivicu	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 jer sam se plašio govorkanja mnoštva i strahovao od prezira plemenskog te sam mučao ne prelazeć’ svoga praga?	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 O, kad bi koga bilo da mene sasluša! Posljednju sam svoju riječ ja izrekao: na Svesilnom je sad da mi odgovori! Nek’ mi optužnicu napiše protivnik,	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 i ja ću je nosit’ na svome ramenu, čelo ću njome k’o krunom uresit’.	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 Dat ću mu račun o svojim koracima i poput kneza pred njega ću stupiti.« <40b>Konac riječi Jobovih.	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 Ako je na me zemlja moja vikala, ako su s njom brazde njezine plakale;	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 ako sam plodove jeo ne plativši i ako sam joj ojadio ratare,	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 <40a>neka mjesto žita po njoj niče korov, a mjesto ječma nek’ posvud kukolj raste!	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»