Livre de Job 9

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Oui, je le reconnais, tout cela est vrai: comment un homme aurait-il raison contre Dieu?	2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?
3 S’il voulait discuter avec lui, pourrait-il répondre une fois sur mille?	3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.
4 Il pense avec sagesse, sa force a tout pouvoir, peut-on lui résister impunément?	4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?
5 Il déplace les montagnes sans qu’elles le sachent, il les retourne s’il se met en colère.	5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.
6 Il ébranle la terre sur son socle et ses colonnes vacillent.	6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.
7 Il suffit qu’il parle, le soleil ne brille plus, un tour de clé, et ce sont les étoiles.	7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.
8 Il a déployé, tout seul, la voûte aux étoiles, il chemine sur le plancher des eaux.	8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.
9 Il a fait la Grande Ourse, et puis Orion, et les Pléiades et les Chambres du Sud.	9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.
10 Il fait des choses si grandes qu’on ne peut les sonder, des merveilles impossibles à compter!	10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!
11 S’il passe près de moi, je ne le vois pas, il me frôle sans que je l’aperçoive.	11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.
12 S’il prend de force, va-t-on l’en empêcher, ou lui dire: “Que fais-tu là?”	12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?
13 Dieu ne se reprend pas quand il s’est emporté, ceux qui aidaient Rahab sont toujours sous ses pieds.	13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!
14 Voulez-vous que j’aille, moi, lui répliquer et me mettre à discuter avec lui,	14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?
15 ou à supplier mon juge qui ne me répond pas quand je suis dans mon droit?	15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.
16 Je pourrais l’appeler, attendant une réponse, mais comment croire qu’il entendra ma voix?	16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.
17 C’est lui qui m’écrase pour un cheveu, qui multiplie sans raison mes blessures.	17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —
18 Il ne me laisse pas reprendre mon souffle tandis qu’il m’envoie jusqu’à plus soif la peine.	18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.
19 Employer la force? Il sera le plus fort. Aller aux juges? Qui fera la convocation?	19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?
20 Je peux être juste, mes paroles m’accuseront, même si je suis parfait, elles me condamneront.	20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.
21 Mais suis-je parfait? Je ne le sais pas: la vie n’a pas de sens!	21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.
22 Tout est pareil et je peux dire: il supprime l’innocent avec le coupable.	22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.
23 Quand une catastrophe répand soudain la mort, il se moque de l’épreuve des innocents.	23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.
24 Quand un pays tombe aux mains des méchants, il met un bandeau sur les yeux des juges. Si ce n’est pas lui, qui donc alors?	24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.
25 Mes jours ont passé plus vite qu’un coureur: ils fuyaient sans connaître le bonheur.	25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.
26 Ils glissaient comme une barque de joncs, comme un aigle qui fond sur sa proie.	26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.
27 J’ai beau dire: “Laissons là ces plaintes, montrons un autre visage: le sourire!”	27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —
28 mes épreuves me laissent angoissé car je sais que tu ne me vois pas innocent.	28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.
29 Si je dois être coupable, à quoi bon me fatiguer pour rien?	29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?
30 J’aurais beau me laver à l’eau de neige et me blanchir les mains avec du savon,	30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,
31 tu me jetterais aussitôt dans la boue, et même ma tunique m’aurait en dégoût!	31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.
32 Il n’est pas quelqu’un comme moi, pour que je lui dise: Allons ensemble au tribunal!	32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!
33 Il faudrait un arbitre entre nous, pour nous prendre l’un et l’autre par l’épaule,	33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,
34 pour écarter son bâton qui me frappe et l’épouvante où me jettent ses terreurs.
35 Mais puisqu’il n’en est pas ainsi, je veux parler sans crainte, seul avec moi-même.	35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»