Job 23

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Job spoke next. He said:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 My lament is stil rebellious; despite my groans, his hand is just as heavy.	2 «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
3 Wil no one help me to know how to travel to his dwel ing?	3 Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
4 I should set out my case to him, advancing any number of grievances.	4 Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
5 Then I could learn his defence, every word of it, taking note of everything he said to me.	5 Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
6 Would he put al his strength into this debate with me? No, he would only have to give his attention tome,	6 Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
7 to recognise his opponent as upright and so I should win my case for ever.	7 Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
8 If I go to the east, he is not there; or to the west, I stil cannot see him.	8 Та як піду на схід — його немає, | на захід — його не помічаю.
9 If I seek him in the north, he is not to be found, invisible as ever, if I turn to the south.	9 На півночі його шукаю — не бачу, | повернуся на південь — не виджу.
10 And yet he knows every step I take! Let him test me in the crucible: I shall come out pure gold.	10 Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11 My footsteps have fol owed close in his, I have walked in his way without swerving;	11 Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
12 I have not neglected the commandment of his lips, in my heart I have cherished the words of hismouth.	12 Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
13 But once he has made up his mind, who can change it? Whatever he plans, that he carries out.	13 Призначить він щось, — хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
14 No doubt, then, but he wil carry out my sentence, like so many other decrees that he has made.	14 Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15 That is why I am ful of fear before him, and the more I think, the greater grows my dread of him.	15 Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю — і його лякаюсь.
16 God has undermined my courage, Shaddai has filled me with fear.	16 Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
17 The darkness having failed to destroy me, I am plunged back into obscurity by him!	17 Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»