Псалмів 39

¹ Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.

² Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.

³ Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.

⁴ У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:

⁵ Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.

⁶ Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,

⁷ лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;

⁸ Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!

⁹ Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.

¹⁰ Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.

¹¹ Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.

¹² Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.

¹³ Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.

¹⁴ Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.