Псалмів 39

Біблія	BIBLIA
1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида.	1 Del maestro de coro. De Yedutún. Salmo. De David.
2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.	2 Yo me decía: «Guardaré mis caminos, sin pecar con mi lengua, pondré un freno en mi boca, mientras esté ante mí el impío».
3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.	3 Enmudecí, quedé en silencio y calma: mas al ver su dicha se enconó mi tormento.
4 У мене в нутрі запалало моє серце, від думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:	4 Dentro de mí mi corazón se acaloraba, de mi queja prendió el fuego, y mi lengua llegó a hablar:
5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.	5 «Hazme saber, Yahveh, mi fin, y cuál es la medida de mis días, para que sepa yo cuán frágil soy.
6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні, і вік мій — немов би ніщо перед тобою; вона лиш подув, — кожна людина,	6 «Oh sí, de unos palmos hiciste mis días, mi existencia cual nada es ante ti; sólo un soplo, todo hombre que se yergue,
7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;	7 nada más una sombra el humano que pasa, sólo un soplo las riquezas que amontona, sin saber quién las recogerá».
8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!	8 Y ahora, Señor, ¿qué puedo yo esperar? En ti está mi esperanza.
9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.	9 De todas mis rebeldías líbrame, no me hagas la irrisión del insensato.
10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.	10 Me callo ya, no abro la boca, pues eres tú el que actúas.
11 Відверни геть від мене удар твій, — від замаху руки твоєї я пропадаю.	11 Retira de mí tus golpes, bajo el azote de tu mano me anonado.
12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина — тільки подув.	12 Reprendiendo sus yerros tú corriges al hombre, cual polilla corroes su anhelos. Un soplo sólo, todo hombre. Pausa.
13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я — приходень у тебе, як усі мої батьки — перехожий.	13 «Escucha mi súplica, Yahveh, presta oído a mi grito, no te hagas sordo a mis lágrimas. Pues soy un forastero junto a ti, un huésped como todos mis padres.
14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.	14 ¡Retira tu mirada para que respire antes que me vaya y ya no exista más!