Римлян 9

Біблія	Biblia Sagrada
1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.	1 Digo la verdad en Cristo, no miento —mi conciencia me atestigua que es así, en el Espíritu Santo—:
2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.	2 siento una gran tristeza y un dolor incesante en mi corazón;
3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;	3 pues desearía ser yo mismo un proscrito, alejado de Cristo, por el bien de mis hermanos, los de mi raza según la carne:
4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;	4 ellos son israelitas y a ellos pertenecen el don de la filiación adoptiva, la gloria, las alianzas, el don de la ley, el culto y las promesas;
5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.	5 suyos son los patriarcas y de ellos procede el Cristo, según la carne; el cual está por encima de todo, Dios bendito por los siglos. Amén.
6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;	6 Pero no es que haya fallado la palabra de Dios. Pues no todos los que proceden de Israel son Israel;
7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,	7 ni porque sean descendencia de Abrahán son todos hijos, sino que tus descendientes se llamarán tales a través de Isaac.
8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.	8 Es decir, hijos de Dios no son los hijos de la carne, sino que los hijos de la promesa son los que se cuentan como descendencia.
9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»	9 Porque las palabras de la promesa son estas: por este tiempo volveré y Sara tendrá un hijo.
10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;	10 Y no solo esto, sino que también Rebeca concibió de uno solo, es decir, de nuestro padre Isaac;
11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,	11 pues bien, para que el designio de Dios se mantuviese conforme a la elección, es decir, para que su cumplimiento
12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»	12 no dependiese de las obras sino del que llama, antes de que hubieran nacido y de que hubieran hecho nada bueno o malo, se le dijo a Rebeca que el mayor servirá al menor;
13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»	13 según está escrito: He amado a Jacob y he odiado a Esaú.
14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!	14 ¿Qué diremos, pues? ¿Acaso hay injusticia en Dios? De ningún modo.
15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»	15 Pues a Moisés le dice: Me compadeceré de quien me compadezca y me apiadaré de quien me apiade.
16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.	16 En consecuencia, no está en el que quiere ni en el que corre, sino en Dios que se compadece.
17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»	17 La Escritura dice, en efecto, al faraón: Te he suscitado precisamente para esto: para mostrar en ti mi fuerza y para que mi nombre se difunda en toda la tierra.
18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.	18 Es decir, se compadece de quien quiere y endurece a quien quiere.
19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»	19 Pero tú me dirás: entonces ¿por qué aún se queja? En realidad, ¿Quién podrá oponerse a su voluntad?
20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»	20 Más bien habría que preguntar: Oh hombre, ¿quién eres tú para enfrentarte a Dios? ¿Acaso dirá la vasija al que la modela, «por qué me has hecho así»?
21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?	21 ¿O acaso no puede el alfarero modelar con la misma arcilla un objeto destinado a usos nobles y otro dedicado a usos menos nobles?
22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,	22 ¿Y si Dios, queriendo mostrar su ira y dar a conocer su poder, soportó con mucha paciencia objetos de ira destinados a la perdición,
23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,	23 con el fin de dar a conocer la riqueza de su gloria en favor de los objetos de misericordia preparados para la gloria…?
24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —	24 Y estos tales somos nosotros, a los que ha llamado no solo de entre los judíos, sino también de entre los gentiles,
25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.	25 según afirma también en el profeta Oseas: Al que no es pueblo mío lo llamaré pueblo mío y a la que no es amada la llamaré amada;
26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»	26 y en el lugar donde se les dijo: no sois mi pueblo, allí mismo se los llamará hijos del Dios vivo.
27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,	27 Isaías, por su parte, clama acerca de Israel: Aunque fuera el número de los hijos de Israel como la arena del mar, se salvará un resto.
28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.	28 Pues el Señor cumplirá su palabra sobre la tierra perfectamente y pronto.
29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»	29 Y según predijo Isaías: Si el Señor del universo no nos hubiera dejado una semilla, habríamos llegado a ser como Sodoma y nos habríamos asemejado a Gomorra.
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;	30 Entonces, ¿qué diremos? Que los gentiles, que no buscaban la justicia, han alcanzado la justicia, es decir, la justicia de la fe,
31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.	31 mientras que Israel, que buscaba la ley de la justicia, no alcanzó la ley.
32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,	32 ¿Por qué? Porque la buscaba no en virtud de la fe, sino como si se pudiera alcanzar en virtud de las obras: tropezaron en la piedra de tropiezo,
33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»	33 según está escrito: He aquí que pongo en Sión una piedra de tropiezo y una roca de escándalo; pero el que crea en ella no será confundido.