Римлян 9

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.	1 I speak the truth in Christ, I do not lie; my conscience joins with the holy Spirit in bearing me witness
2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.	2 that I have great sorrow and constant anguish in my heart.
3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;	3 For I could wish that I myself were accursed and separated from Christ for the sake of my brothers, my kin according to the flesh.
4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;	4 They are Israelites; theirs the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the worship, and the promises;
5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.	5 theirs the patriarchs, and from them, according to the flesh, is the Messiah. God who is over all be blessed forever. Amen.
6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;	6 But it is not that the word of God has failed. For not all who are of Israel are Israel,
7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,	7 nor are they all children of Abraham because they are his descendants; but "It is through Isaac that descendants shall bear your name."
8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.	8 This means that it is not the children of the flesh who are the children of God, but the children of the promise are counted as descendants.
9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»	9 For this is the wording of the promise, "About this time I shall return and Sarah will have a son."
10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;	10 And not only that, but also when Rebecca had conceived children by one husband, our father Isaac --
11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,	11 before they had yet been born or had done anything, good or bad, in order that God's elective plan might continue,
12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»	12 not by works but by his call--she was told, "The older shall serve the younger."
13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»	13 As it is written: "I loved Jacob but hated Esau."
14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!	14 What then are we to say? Is there injustice on the part of God? Of course not!
15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»	15 For he says to Moses: "I will show mercy to whom I will, I will take pity on whom I will."
16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.	16 So it depends not upon a person's will or exertion, but upon God, who shows mercy.
17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»	17 For the scripture says to Pharaoh, "This is why I have raised you up, to show my power through you that my name may be proclaimed throughout the earth."
18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.	18 Consequently, he has mercy upon whom he wills, and he hardens whom he wills.
19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»	19 You will say to me then, "Why (then) does he still find fault? For who can oppose his will?"
20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»	20 But who indeed are you, a human being, to talk back to God? Will what is made say to its maker,"Why have you created me so?"
21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?	21 Or does not the potter have a right over the clay, to make out of the same lump one vessel for a noble purpose and another for an ignoble one?
22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,	22 What if God, wishing to show his wrath and make known his power, has endured with much patience the vessels of wrath made for destruction?
23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,	23 This was to make known the riches of his glory to the vessels of mercy, which he has prepared previously for glory,
24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —	24 namely, us whom he has called, not only from the Jews but also from the Gentiles.
25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.	25 As indeed he says in Hosea: "Those who were not my people I will call 'my people,' and her who was not beloved I will call 'beloved.'
26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»	26 And in the very place where it was said to them, 'You are not my people,' there they shall be called children of the living God."
27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,	27 And Isaiah cries out concerning Israel, "Though the number of the Israelites were like the sand of the sea, only a remnant will be saved;
28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.	28 for decisively and quickly will the Lord execute sentence upon the earth."
29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»	29 And as Isaiah predicted: "Unless the Lord of hosts had left us descendants, we would have become like Sodom and have been made like Gomorrah."
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;	30 What then shall we say? That Gentiles, who did not pursue righteousness, have achieved it, that is, righteousness that comes from faith;
31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.	31 but that Israel, who pursued the law of righteousness, did not attain to that law?
32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,	32 Why not? Because they did it not by faith, but as if it could be done by works. They stumbled over the stone that causes stumbling,
33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»	33 as it is written: "Behold, I am laying a stone in Zion that will make people stumble and a rock that will make them fall, and whoever believes in him shall not be put to shame."