Римлян 11

¹ Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.

² Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?

³ «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»

⁴ І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»

⁵ Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.

⁶ Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.

⁷ Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,

⁸ як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»

⁹ А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.

¹⁰ Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»

¹¹ Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.

¹² А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?

¹³ Я ж кажу вам, погани, — оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, —

¹⁴ надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.

¹⁵ Бо коли їхнє відкинення — примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

¹⁶ І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.

¹⁷ Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,

¹⁸ то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.

¹⁹ Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»

²⁰ Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!

²¹ Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.

²² Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.

²³ Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

²⁴ Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

²⁵ Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни — щоб не були самі в собі велемудрі, — що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;

²⁶ і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.

²⁷ Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»

²⁸ З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,

²⁹ бо дари Божі і покликання незмінні.

³⁰ Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

³¹ так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.

³² Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

³³ О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!

³⁴ Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?

³⁵ Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?

³⁶ Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.