Лука 18

Біблія	VULGATA
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.	1 Dicebat autem et parabolam ad illos, quoniam oportet semper orare et non deficere,
2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.	2 dicens : Judex quidam erat in quadam civitate, qui Deum non timebat, et hominem non reverebatur.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!	3 Vidua autem quædam erat in civitate illa, et veniebat ad eum, dicens : Vindica me de adversario meo.
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,	4 Et nolebat per multum tempus. Post hæc autem dixit intra se : Etsi Deum non timeo, nec hominem revereor :
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»	5 tamen quia molesta est mihi hæc vidua, vindicabo illam, ne in novissimo veniens sugillet me.
6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!	6 Ait autem Dominus : Audite quid judex iniquitatis dicit :
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них	7 Deus autem non faciet vindictam electorum suorum clamantium ad se die ac nocte, et patientiam habebit in illis ?
8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»	8 Dico vobis quia cito faciet vindictam illorum. Verumtamen Filius hominis veniens, putas, inveniet fidem in terra ?
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу	9 Dixit autem et ad quosdam qui in se confidebant tamquam justi, et aspernabantur ceteros, parabolam istam :
10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.	10 Duo homines ascenderunt in templum ut orarent : unus pharisæus et alter publicanus.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.	11 Pharisæus stans, hæc apud se orabat : Deus, gratias ago tibi, quia non sum sicut ceteri hominum : raptores, injusti, adulteri, velut etiam hic publicanus :
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.	12 jejuno bis in sabbato, decimas do omnium quæ possideo.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!	13 Et publicanus a longe stans, nolebat nec oculos ad cælum levare : sed percutiebat pectus suum, dicens : Deus propitius esto mihi peccatori.
14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»	14 Dico vobis, descendit hic justificatus in domum suam ab illo : quia omnis qui se exaltat, humiliabitur, et qui se humiliat, exaltabitur.
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.	15 Afferebant autem ad illum et infantes, ut eos tangeret. Quod cum viderent discipuli, increpabant illos.
16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.	16 Jesus autem convocans illos, dixit : Sinite pueros venire ad me, et nolite vetare eos : talium est enim regnum Dei.
17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»	17 Amen dico vobis, quicumque non acceperit regnum Dei sicut puer, non intrabit in illud.
18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»	18 Et interrogavit eum quidam princeps, dicens : Magister bone, quid faciens vitam æternam possidebo ?
19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.	19 Dixit autem ei Jesus : Quid me dicis bonum ? nemo bonus nisi solus Deus.
20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»	20 Mandata nosti : non occides ; non mœchaberis ; non furtum facies ; non falsum testimonium dices ; honora patrem tuum et matrem.
21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»	21 Qui ait : Hæc omnia custodivi a juventute mea.
22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»	22 Quo audito, Jesus ait ei : Adhuc unum tibi deest : omnia quæcumque habes vende, et da pauperibus, et habebis thesaurum in cælo : et veni, sequere me.
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.	23 His ille auditis, contristatus est : quia dives erat valde.
24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!	24 Videns autem Jesus illum tristem factum, dixit : Quam difficile, qui pecunias habent, in regnum Dei intrabunt !
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»	25 facilius est enim camelum per foramen acus transire quam divitem intrare in regnum Dei.
26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»	26 Et dixerunt qui audiebant : Et quis potest salvus fieri ?
27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»	27 Ait illis : Quæ impossibilia sunt apud homines, possibilia sunt apud Deum.
28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»	28 Ait autem Petrus : Ecce nos dimisimus omnia et secuti sumus te.
29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,	29 Qui dixit eis : Amen dico vobis, nemo est qui reliquit domum, aut parentes, aut fratres, aut uxorem, aut filios propter regnum Dei,
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше	30 et non recipiat multo plura in hoc tempore, et in sæculo venturo vitam æternam.
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.	31 Assumpsit autem Jesus duodecim, et ait illis : Ecce ascendimus Jerosolymam, et consummabuntur omnia quæ scripta sunt per prophetas de Filio hominis :
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,	32 tradetur enim gentibus, et illudetur, et flagellabitur, et conspuetur :
33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»	33 et postquam flagellaverint, occident eum, et tertia die resurget.
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.	34 Et ipsi nihil horum intellexerunt, et erat verbum istud absconditum ab eis, et non intelligebant quæ dicebantur.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.	35 Factum est autem, cum appropinquaret Jericho, cæcus quidam sedebat secus viam, mendicans.
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.	36 Et cum audiret turbam prætereuntem, interrogabat quid hoc esset.
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.	37 Dixerunt autem ei quod Jesus Nazarenus transiret.
38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	38 Et clamavit, dicens : Jesu, fili David, miserere mei.
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	39 Et qui præibant, increpabant eum ut taceret. Ipse vero multo magis clamabat : Fili David, miserere mei.
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав	40 Stans autem Jesus jussit illum adduci ad se. Et cum appropinquasset, interrogavit illum,
41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»	41 dicens : Quid tibi vis faciam ? At ille dixit : Domine, ut videam.
42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»	42 Et Jesus dixit illi : Respice, fides tua te salvum fecit.
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.	43 Et confestim vidit, et sequebatur illum magnificans Deum. Et omnis plebs ut vidit, dedit laudem Deo.