Лука 18

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.	1 Diceva loro una parabola sulla necessità di pregare sempre, senza stancarsi mai:
2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.	2 «In una città viveva un giudice, che non temeva Dio né aveva riguardo per alcuno.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!	3 In quella città c’era anche una vedova, che andava da lui e gli diceva: “Fammi giustizia contro il mio avversario”.
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,	4 Per un po’ di tempo egli non volle; ma poi disse tra sé: “Anche se non temo Dio e non ho riguardo per alcuno,
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»	5 dato che questa vedova mi dà tanto fastidio, le farò giustizia perché non venga continuamente a importunarmi”».
6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!	6 E il Signore soggiunse: «Ascoltate ciò che dice il giudice disonesto.
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них	7 E Dio non farà forse giustizia ai suoi eletti, che gridano giorno e notte verso di lui? Li farà forse aspettare a lungo?
8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»	8 Io vi dico che farà loro giustizia prontamente. Ma il Figlio dell’uomo, quando verrà, troverà la fede sulla terra?».
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу	9 Disse ancora questa parabola per alcuni che avevano l’intima presunzione di essere giusti e disprezzavano gli altri:
10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.	10 «Due uomini salirono al tempio a pregare: uno era fariseo e l’altro pubblicano.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.	11 Il fariseo, stando in piedi, pregava così tra sé: “O Dio, ti ringrazio perché non sono come gli altri uomini, ladri, ingiusti, adùlteri, e neppure come questo pubblicano.
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.	12 Digiuno due volte alla settimana e pago le decime di tutto quello che possiedo”.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!	13 Il pubblicano invece, fermatosi a distanza, non osava nemmeno alzare gli occhi al cielo, ma si batteva il petto dicendo: “O Dio, abbi pietà di me peccatore”.
14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»	14 Io vi dico: questi, a differenza dell’altro, tornò a casa sua giustificato, perché chiunque si esalta sarà umiliato, chi invece si umilia sarà esaltato».
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.	15 Gli presentavano anche i bambini piccoli perché li toccasse, ma i discepoli, vedendo ciò, li rimproveravano.
16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.	16 Allora Gesù li chiamò a sé e disse: «Lasciate che i bambini vengano a me e non glielo impedite; a chi è come loro, infatti, appartiene il regno di Dio.
17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»	17 In verità io vi dico: chi non accoglie il regno di Dio come l’accoglie un bambino, non entrerà in esso».
18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»	18 Un notabile lo interrogò: «Maestro buono, che cosa devo fare per avere in eredità la vita eterna?».
19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.	19 Gesù gli rispose: «Perché mi chiami buono? Nessuno è buono, se non Dio solo.
20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»	20 Tu conosci i comandamenti: Non commettere adulterio, non uccidere, non rubare, non testimoniare il falso, onora tuo padre e tua madre».
21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»	21 Costui disse: «Tutte queste cose le ho osservate fin dalla giovinezza».
22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»	22 Udito ciò, Gesù gli disse: «Una cosa ancora ti manca: vendi tutto quello che hai, distribuiscilo ai poveri e avrai un tesoro nei cieli; e vieni! Seguimi!».
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.	23 Ma quello, udite queste parole, divenne assai triste perché era molto ricco.
24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!	24 Quando Gesù lo vide così triste, disse: «Quanto è difficile, per quelli che possiedono ricchezze, entrare nel regno di Dio.
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»	25 È più facile infatti per un cammello passare per la cruna di un ago, che per un ricco entrare nel regno di Dio!».
26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»	26 Quelli che ascoltavano dissero: «E chi può essere salvato?».
27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»	27 Rispose: «Ciò che è impossibile agli uomini, è possibile a Dio».
28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»	28 Pietro allora disse: «Noi abbiamo lasciato i nostri beni e ti abbiamo seguito».
29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,	29 Ed egli rispose: «In verità io vi dico, non c’è nessuno che abbia lasciato casa o moglie o fratelli o genitori o figli per il regno di Dio,
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше	30 che non riceva molto di più nel tempo presente e la vita eterna nel tempo che verrà».
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.	31 Poi prese con sé i Dodici e disse loro: «Ecco, noi saliamo a Gerusalemme, e si compirà tutto ciò che fu scritto dai profeti riguardo al Figlio dell’uomo:
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,	32 verrà infatti consegnato ai pagani, verrà deriso e insultato, lo copriranno di sputi
33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»	33 e, dopo averlo flagellato, lo uccideranno e il terzo giorno risorgerà».
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.	34 Ma quelli non compresero nulla di tutto questo; quel parlare restava oscuro per loro e non capivano ciò che egli aveva detto.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.	35 Mentre si avvicinava a Gerico, un cieco era seduto lungo la strada a mendicare.
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.	36 Sentendo passare la gente, domandò che cosa accadesse.
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.	37 Gli annunciarono: «Passa Gesù, il Nazareno!».
38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	38 Allora gridò dicendo: «Gesù, figlio di Davide, abbi pietà di me!».
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	39 Quelli che camminavano avanti lo rimproveravano perché tacesse; ma egli gridava ancora più forte: «Figlio di Davide, abbi pietà di me!».
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав	40 Gesù allora si fermò e ordinò che lo conducessero da lui. Quando fu vicino, gli domandò:
41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»	41 «Che cosa vuoi che io faccia per te?». Egli rispose: «Signore, che io veda di nuovo!».
42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»	42 E Gesù gli disse: «Abbi di nuovo la vista! La tua fede ti ha salvato».
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.	43 Subito ci vide di nuovo e cominciò a seguirlo glorificando Dio. E tutto il popolo, vedendo, diede lode a Dio.