Лука 18

Біблія	BIBBIA TINTORI
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.	1 Propose loro anche una parabola intorno al dovere di pregare sempre senza mai stancarsi, dicendo:
2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.	2 C'era in una citià un giudice che non temeva Dio, nè aveva rispetto ad alcuno.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!	3 E c'era in quella una vedova che andava da lui a dirgli: Rendimi giustizia del mio avversario.
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,	4 E per molto tempo non volle, ma poi disse tra sè: Quantunque io non tema Dio, nè abbia riguardo agli uomini,
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»	5 pure, siccome questa vedova mi dà molestia, le farò giustizia, chè non venga finalmente a rompermi il capo.
6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!	6 Ascoltate, proseguì il Signore, quel che dice il giudice iniquo:
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них	7 Dio non farà giustizia ai suoi eletti che giorno e notte lo invocano, e sarà lento con essi?
8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»	8 Vi assicuro che presto renderà loro giustizia. Ma quando il Figlio dell'uomo verrà, credete che trovi della fede sulla terra?
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу	9 Disse pure questa parabola, per certuni, i quali confidavano in se stessi, come giusti e deprezzavano gli altri:
10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.	10 Due uomini ascesero al tempio a pregare; uno era Fariseo, l'altro pubblicano.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.	11 Il Fariseo, stando in piedi, così dentro di sè pregava: O Dio, ti ringrazio di non essere io come gli altri: rapaci, ingiusti, adulteri, come anche questo pubblicano.
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.	12 Io digiuno due volte la settimana, pago le decime di quanto possiedo.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!	13 Il pubblicano invece, stando da lungi, non ardiva nemmeno alzare gli occhi al cielo; ma si batteva il petto, dicendo: O Dio, abbi pietà di me peccatore.
14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»	14 Vì assicuro che questi tornò a casa sua giustificato, a differenza dell'altro; perchè chi si esalta sarà umiliato, e chi si umilia sarà esaltato.
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.	15 E gli presentavano anche dei bambini, perchè li toccasse; il che vedendo i discepoli, li sgridavano.
16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.	16 Ma Gesù, chiamatili a sè, disse: Lasciate che i fanciulli vengano a me, e non l'impedite; chè di essi è il regno di Dio.
17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»	17 In verità vi dico: chi non accoglie il regno di Dio come un fanciullo, non c'entrerà.
18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»	18 E uno dei capi gii chiese: Maestro buono, che dovrò fare per ottenere la vita eterna?
19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.	19 E Gesù gli rispose: Perchè mi chiami buono? Nessuno è buono, fuorché Dio solo.
20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»	20 Tu sai i comandamenti: Non ammazzare; non commettere adulterio; non rubare; non attestare il falso; onora tuo padre e la madre.
21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»	21 E l'altro rispose: Tutto questo l'ho osservato fin dalla mia giovinezza.
22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»	22 E Gesù, udito questo, gli disse: Ti manca ancora una cosa: vendi quanto possiedi e dallo ai poveri, ed avrai un tesoro in cielo, quindi vieni e seguimi.
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.	23 Ma quello, udite tali cose, ne fu rattristato, perchè era molto ricco.
24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!	24 E Gesù, vedendolo così triste, disse: Quanto difficilmente chi ha ricchezze entrerà nel regno di Dio!
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»	25 Certamente è più facile che un cammello passi per una cruna d'ago che un ricco entri nel regno di Dio.
26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»	26 E quelli che ascoltavano dissero: E chi può salvarsi?
27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»	27 Rispose loro: Ciò che è impossibile agli uomini è possibile a Dio.
28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»	28 E Pietro disse: Ecco, noi ab­biamo lasciato ogni cosa per se­guirti.
29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,	29 Ed egli rispose loro: Vi dico in verità che nessuno ha la­sciato la casa, o genitori, o fratelli, o moglie, o figlioli per il regno di Dio,
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше	30 senza ricevere molto più in questo tempo e la vita eterna nel secolo futuro.
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.	31 E Gesù, presi in disparte i dodici, disse loro: Ecco, noi ascendiamo a Gerusalemme e si adempiranno tutte le cose predette dai profeti riguardo al Figlio dell'uomo;
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,	32 egli sarà dato nelle mani dei gentili, sarà schernito e flagellato e coperto di sputi.
33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»	33 E dopo averlo flagellato, lo uccideranno; ma risorgerà il terzo giorno.
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.	34 E quelli nulla compresero di tutte quelle cose, ed il senso di esse era loro nascosto e non afferravano quanto veniva loro detto.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.	35 Or avvenne, che mentre egli si avvicinava a Gerico, un cieco stava seduto lungo la strada a mendicare;
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.	36 e sentendo passare la folla, domandò che cosa mai fosse.
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.	37 Gli dissero che passava Gesù Nazareno.
38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	38 Allora egli gridò: Gesù Figlio di David, abbi pietà di me.
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	39 E quelli che precedevano gli gridavano di tacere. Ma lui a gridar più forte che mai: Figlio di David, abbi pietà di me.
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав	40 Allora Gesù, fermatosi, comandò che gli fosse menato. E quando gli fu vicino, gli domandò:
41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»	41 Che vuoi ch'io ti faccia? E quello: Signore, esclamò, che ci veda.
42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»	42 E Gesù gli disse; Guarda, la tua fede ti ha salvato.
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.	43 E sub­bito ci vide e gli andava dietro ­glorificando Dio. E tutto il popolo, visto ciò, diede lode a Dio. ­