Лука 18

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.	1 Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать,
2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.	2 говоря: в одном городе был судья, который Бога не боялся и людей не стыдился.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!	3 В том же городе была одна вдова, и она, приходя к нему, говорила: защити меня от соперника моего.
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,	4 Но он долгое время не хотел. А после сказал сам в себе: хотя я и Бога не боюсь и людей не стыжусь,
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»	5 но, как эта вдова не дает мне покоя, защищу ее, чтобы она не приходила больше докучать мне.
6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!	6 И сказал Господь: слышите, что говорит судья неправедный?
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них	7 Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?
8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»	8 сказываю вам, что подаст им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдет ли веру на земле?
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу	9 Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других, следующую притчу:
10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.	10 два человека вошли в храм помолиться: один фарисей, а другой мытарь.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.	11 Фарисей, став, молился сам в себе так: Боже! благодарю Тебя, что я не таков, как прочие люди, грабители, обидчики, прелюбодеи, или как этот мытарь:
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.	12 пощусь два раза в неделю, даю десятую часть из всего, что приобретаю.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!	13 Мытарь же, стоя вдали, не смел даже поднять глаз на небо; но, ударяя себя в грудь, говорил: Боже! будь милостив ко мне грешнику!
14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»	14 Сказываю вам, что сей пошел оправданным в дом свой более, нежели тот: ибо всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится.
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.	15 Приносили к Нему и младенцев, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же, видя то, возбраняли им.
16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.	16 Но Иисус, подозвав их, сказал: пустите детей приходить ко Мне и не возбраняйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.
17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»	17 Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдет в него.
18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»	18 И спросил Его некто из начальствующих: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную?
19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.	19 Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;
20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»	20 знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца твоего и матерь твою.
21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»	21 Он же сказал: все это сохранил я от юности моей.
22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»	22 Услышав это, Иисус сказал ему: еще одного недостает тебе: все, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.	23 Он же, услышав сие, опечалился, потому что был очень богат.
24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!	24 Иисус, видя, что он опечалился, сказал: как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие!
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»	25 ибо удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие.
26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»	26 Слышавшие сие сказали: кто же может спастись?
27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»	27 Но Он сказал: невозможное человекам возможно Богу.
28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»	28 Петр же сказал: вот, мы оставили все и последовали за Тобою.
29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,	29 Он сказал им: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или родителей, или братьев, или сестер, или жену, или детей для Царствия Божия,
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше	30 и не получил бы гораздо более в сие время, и в век будущий жизни вечной.
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.	31 Отозвав же двенадцать учеников Своих, сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и совершится все, написанное через пророков о Сыне Человеческом,
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,	32 ибо предадут Его язычникам, и поругаются над Ним, и оскорбят Его, и оплюют Его,
33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»	33 и будут бить, и убьют Его: и в третий день воскреснет.
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.	34 Но они ничего из этого не поняли; слова сии были для них сокровенны, и они не разумели сказанного.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.	35 Когда же подходил Он к Иерихону, один слепой сидел у дороги, прося милостыни,
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.	36 и, услышав, что мимо него проходит народ, спросил: что это такое?
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.	37 Ему сказали, что Иисус Назорей идет.
38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	38 Тогда он закричал: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня.
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	39 Шедшие впереди заставляли его молчать; но он еще громче кричал: Сын Давидов! помилуй меня.
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав	40 Иисус, остановившись, велел привести его к Себе: и, когда тот подошел к Нему, спросил его:
41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»	41 чего ты хочешь от Меня? Он сказал: Господи! чтобы мне прозреть.
42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»	42 Иисус сказал ему: прозри! вера твоя спасла тебя.
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.	43 И он тотчас прозрел и пошел за Ним, славя Бога; и весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.