Лука 18

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.	1 وقال لهم ايضا مثلا في انه ينبغي ان يصلّى كل حين ولا يمل
2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.	2 قائلا. كان في مدينة قاض لا يخاف الله ولا يهاب انسانا.
3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!	3 وكان في تلك المدينة ارملة. وكانت تأتي اليه قائلة انصفني من خصمي.
4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,	4 وكان لا يشاء الى زمان. ولكن بعد ذلك قال في نفسه وان كنت لا اخاف الله ولا اهاب انسانا
5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»	5 فاني لاجل ان هذه الارملة تزعجني انصفها لئلا تأتي دائما فتقمعني.
6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!	6 وقال الرب اسمعوا ما يقول قاضي الظلم.
7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них	7 أفلا ينصف الله مختاريه الصارخين اليه نهارا وليلا وهو متمهل عليهم.
8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»	8 اقول لكم انه ينصفهم سريعا. ولكن متى جاء ابن الانسان ألعله يجد الايمان على الارض
9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу	9 وقال لقوم واثقين بانفسهم انهم ابرار ويحتقرون الآخرين هذا المثل.
10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.	10 انسانان صعدا الى الهيكل ليصلّيا واحد فريسي والآخر عشار.
11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.	11 اما الفريسي فوقف يصلّي في نفسه هكذا. اللهم انا اشكرك اني لست مثل باقي الناس الخاطفين الظالمين الزناة ولا مثل هذا العشار.
12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.	12 اصوم مرتين في الاسبوع واعشر كل ما اقتنيه.
13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!	13 واما العشار فوقف من بعيد لا يشاء ان يرفع عينيه نحو السماء. بل قرع على صدره قائلا اللهم ارحمني انا الخاطئ.
14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»	14 اقول لكم ان هذا نزل الى بيته مبررا دون ذاك. لان كل من يرفع نفسه يتضع ومن يضع نفسه يرتفع
15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.	15 فقدّموا اليه الاطفال ايضا ليلمسهم فلما رآهم التلاميذ انتهروهم.
16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.	16 اما يسوع فدعاهم وقال دعوا الاولاد يأتون اليّ ولا تمنعوهم لان لمثل هؤلاء ملكوت الله.
17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»	17 الحق اقول لكم من لا يقبل ملكوت الله مثل ولد فلن يدخله
18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»	18 وسأله رئيس قائلا ايها المعلّم الصالح ماذا اعمل لأرث الحياة الابدية.
19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.	19 فقال له يسوع لماذا تدعوني صالحا. ليس احد صالحا الا واحد وهو الله.
20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»	20 انت تعرف الوصايا. لا تزن. لا تقتل. لا تسرق. لا تشهد بالزور. اكرم اباك وامك.
21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»	21 فقال هذه كلها حفظتها منذ حداثتي.
22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»	22 فلما سمع يسوع ذلك قال له يعوزك ايضا شيء. بع كل مالك ووزع على الفقراء فيكون لك كنز في السماء وتعال اتبعني.
23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.	23 فلما سمع ذلك حزن لانه كان غنيا جدا.
24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!	24 فلما رآه يسوع قد حزن قال ما اعسر دخول ذوي الاموال الى ملكوت الله.
25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»	25 لان دخول جمل من ثقب ابرة ايسر من ان يدخل غني الى ملكوت الله.
26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»	26 فقال الذين سمعوا فمن يستطيع ان يخلص.
27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»	27 فقال غير المستطاع عند الناس مستطاع عند الله
28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»	28 فقال بطرس ها نحن قد تركنا كل شيء وتبعناك.
29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,	29 فقال لهم الحق اقول لكم ان ليس احدا ترك بيتا او والدين او اخوة او امرأة او اولادا من اجل ملكوت الله.
30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше	30 الا ويأخذ في هذا الزمان اضعافا كثيرة وفي الدهر الآتي الحياة الابدية
31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.	31 واخذ الاثني عشر وقال لهم ها نحن صاعدون الى اورشليم وسيتم كل ما هو مكتوب بالانبياء عن ابن الانسان.
32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,	32 لانه يسلم الى الامم ويستهزأ به ويشتم ويتفل عليه
33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»	33 ويجلدونه ويقتلونه وفي اليوم الثالث يقوم.
34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.	34 واما هم فلم يفهموا من ذلك شيئا وكان هذا الأمر مخفى عنهم ولم يعلموا ما قيل
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.	35 ولما اقترب من اريحا كان اعمى جالسا على الطريق يستعطي.
36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.	36 فلما سمع الجمع مجتازا سأل ما عسى ان يكون هذا.
37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.	37 فاخبروه ان يسوع الناصري مجتاز.
38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	38 فصرخ قائلا يا يسوع ابن داود ارحمني.
39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»	39 فانتهره المتقدمون ليسكت. اما هو فصرخ اكثر كثيرا يا ابن داود ارحمني.
40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав	40 فوقف يسوع وامر ان يقدم اليه. ولما اقترب سأله
41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»	41 قائلا ماذا تريد ان افعل بك. فقال يا سيد ان ابصر.
42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»	42 فقال له يسوع ابصر. ايمانك قد شفاك.
43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.	43 وفي الحال ابصر وتبعه وهو يمجد الله. وجميع الشعب اذ رأوا سبحوا الله