Псалмів 41

Біблія	BIBBIA VOLGARE
1 Провідникові хору. Псалом. Давида.	1 In fine, salmo (di David) dell' intelletto delli figliuoli di Core.
2 Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує.	2 Come il cervo desidera i fonti delle acque, così l'anima mia desidera di venire a te, Iddio.
3 Господь хоронитиме його й живитиме його, і зробить його на землі щасливим, і не видасть його в руки ворогам зажерливим.	3 Ebbe sete l'anima mia a Dio fonte vivo; quando verrò e apparirò dinanzi alla faccia di Dio?
4 Господь підтримає його, недужого, на ложі: увесь біль його відніме в його недузі.	4 Le lacrime a me furono in pane, dì e notte, insino che tutti i dì m'è detto: dove è il tuo Iddio?
5 Я мовив: «Господи, змилуйся надо мною! Вилікуй мою душу, бо згрішив перед тобою.»	5 Hommi arricordato queste cose, e in me spandetti l'anima mia; imperò [che] passerò nel Inogo del mirabile tabernacolo, insino alla casa di Dio; nella voce di allegrezza e di confessione; nel suono della melodia.
6 Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: «Коли помре він, і загине його ім’я?»	6 Perche sei triste, o anima mia? e per che mi conturbi? Spera in Dio; imperò che ancora a lui confesserò; salute del mio volto,
7 І хто навідатись приходить, марне виговорює; у серці своїм зло збирає і, вийшовши надвір, розголошує.	7 e Iddio mio. Contra di me stesso conturbata è l'anima mia; però mi ricorderò di te della terra del Giordano, e dal monte piccolo Ermon.
8 Усі мої ненависники перешіптуються вкупі проти мене, задумують зло на мене:	8 L'abisso chiama l'abisso, nella voce delle tue porte. Sopra di me passorono tutti i tuoi eccelsi e le tue onde.
9 «Лиха біда вчепилася до нього! І де раз ліг, то більш уже не встане».	9 Nel giorno mandò il Signore la sua misericordia; e nella notte la sua laude. A Dio della mia vita (manderò) l'orazione che è appresso di me.
10 Ба навіть друг мій, що я на нього покладався, що жививсь моїм хлібом, і той наставив п’яту на мене.	10 Dirò a Dio: tu sei mio ricevitore. Per che mi hai dimenticato? e per che mi vo contristato, insino che mi tormenta l' inimico?
11 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підведи мене, і я відплачу їм.	11 Insino che si fracassino le mie ossa, i miei nemici che mi trìbulano, mi biastemorono; insino che per tutti i dì mi dicono: dove è il tuo Iddio?
12 Тоді збагну, що мене любиш, як ворог мій не буде ликувати надо мною.	12 Per che sei trista, anima mia, e per che mi conturbi? Spera in Dio; però che ancora confesserommi a lui; egli è salute del mio volto, e Iddio mio.
13 У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки.
14 Благословен Господь, Бог Ізраїля від віку й до віку! Нехай так буде! Нехай так буде!