Псалмів 38

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Псалом. Давида. На спомин.	1 (37-1) ^^Псалом Давида. В воспоминание^^. (37-2) Господи! не в ярости Твоей обличай меня и не во гневе Твоем наказывай меня,
2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.	2 (37-3) ибо стрелы Твои вонзились в меня, и рука Твоя тяготеет на мне.
3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.	3 (37-4) Нет целого места в плоти моей от гнева Твоего; нет мира в костях моих от грехов моих,
4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.	4 (37-5) ибо беззакония мои превысили голову мою, как тяжелое бремя отяготели на мне,
5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.	5 (37-6) смердят, гноятся раны мои от безумия моего.
6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.	6 (37-7) Я согбен и совсем поник, весь день сетуя хожу,
7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.	7 (37-8) ибо чресла мои полны воспалениями, и нет целого места в плоти моей.
8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.	8 (37-9) Я изнемог и сокрушен чрезмерно; кричу от терзания сердца моего.
9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.	9 (37-10) Господи! пред Тобою все желания мои, и воздыхание мое не сокрыто от Тебя.
10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.	10 (37-11) Сердце мое трепещет; оставила меня сила моя, и свет очей моих, --и того нет у меня.
11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, — і того вже нема в мене.	11 (37-12) Друзья мои и искренние отступили от язвы моей, и ближние мои стоят вдали.
12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.	12 (37-13) Ищущие же души моей ставят сети, и желающие мне зла говорят о погибели [моей] и замышляют всякий день козни;
13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.	13 (37-14) а я, как глухой, не слышу, и как немой, который не открывает уст своих;
14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.	14 (37-15) и стал я, как человек, который не слышит и не имеет в устах своих ответа,
15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.	15 (37-16) ибо на Тебя, Господи, уповаю я; Ты услышишь, Господи, Боже мой.
16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.	16 (37-17) И я сказал: да не восторжествуют надо мною [враги мои]; когда колеблется нога моя, они величаются надо мною.
17 Кажу бо: «Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.»	17 (37-18) Я близок к падению, и скорбь моя всегда предо мною.
18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.	18 (37-19) Беззаконие мое я сознаю, сокрушаюсь о грехе моем.
19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.	19 (37-20) А враги мои живут и укрепляются, и умножаются ненавидящие меня безвинно;
20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.	20 (37-21) и воздающие мне злом за добро враждуют против меня за то, что я следую добру.
21 І ті, що злом оддячують за добро, — вони проти мене, бо я про добро дбаю.	21 (37-22) Не оставь меня, Господи, Боже мой! Не удаляйся от меня;
22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!	22 (37-23) поспеши на помощь мне, Господи, Спаситель мой!
23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!