Йова 31

Біблія	DIODATI
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 Io avea fatto patto con gli occhi miei; Come dunque avrei io mirata la vergine?
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 E pur quale è la parte che Iddio mi ha mandata da alto? E quale è l’eredità che l’Onnipotente mi ha data da’ luoghi sovrani?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 La ruina non è ella per lo perverso, E gli accidenti strani per gli operatori d’iniquità?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Non vede egli le mie vie? E non conta egli tutti i miei passi?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Se io son proceduto con falsità, E se il mio piè si è affrettato alla fraude,
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 Pesimi pure Iddio con bilance giuste, E conoscerà la mia integrità.
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 Se i miei passi si sono stornati dalla diritta via, E se il mio cuore è ito dietro agli occhi miei, E se alcuna macchia mi è rimasta attaccata alla mano;
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 Semini pure io, e un altro se lo mangi; E sieno diradicati i miei rampolli
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Se il mio cuore è stato allettato dietro ad alcuna donna, E se io sono stato all’agguato all’uscio del mio prossimo;
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 Macini pur la mia moglie ad un altro, E chininsi altri addosso a lei.
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 Perciocchè quello è una scelleratezza, Ed una iniquità da giudici.
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 Conciossiachè quello sarebbe stato un fuoco Che mi avrebbe consumato fino a perdizione, E avrebbe diradicata tutta la mia rendita.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Se io ho disdegnato di comparire in giudicio col mio servitore, E con la mia servente, Quando hanno litigato meco;
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 E che farei io, quando Iddio si leverà? E quando egli ne farà inchiesta, che gli risponderei?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Colui che mi ha fatto nel seno non ha egli fatto ancora lui? Non è egli un medesimo che ci ha formati nella matrice?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Se io ho rifiutato a’ poveri ciò che desideravano, Ed ho fatti venir meno gli occhi della vedova;
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 E se ho mangiato tutto solo il mio boccone, E se l’orfano non ne ha eziandio mangiato;
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 Conciossiachè dalla mia fanciullezza esso sia stato allevato meco, Come appresso un padre; Ed io abbia dal ventre di mia madre avuta cura della vedova;
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 Se ho veduto che alcuno perisse per mancamento di vestimento, E che il bisognoso non avesse nulla da coprirsi;
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 Se le sue reni non mi hanno benedetto, E se egli non si è riscaldato con la lana delle mie pecore;
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 Se io ho levata la mano contro all’orfano, Perchè io vedeva chi mi avrebbe aiutato nella porta;
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 Caggiami la paletta della spalla, E sia il mio braccio rotto, e divelto dalla sua canna.
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 Perciocchè io avea spavento della ruina mandata da Dio, E che io non potrei durar per la sua altezza
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Se ho posto l’oro per mia speranza; E se ho detto all’oro fino: Tu sei la mia confidanza;
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 Se mi son rallegrato perchè le mie facoltà fosser grandi, E perchè la mia mano avesse acquistato assai;
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 Se ho riguardato il sole, quando risplendeva; E la luna facendo il suo corso, chiara e lucente;
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 E se il mio cuore è stato di nascosto sedotto, E la mia bocca ha baciata la mia mano;
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 Questa ancora è una iniquità da giudici; Conciossiachè io avrei rinnegato l’Iddio disopra.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 Se mi son rallegrato della calamità del mio nemico, Se mi son commosso di allegrezza, quando male gli era sopraggiunto,
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 Io che non pure ho recato il mio palato a peccare, Per chieder la sua morte con maledizione;
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 Se la gente del mio tabernacolo non ha detto: Chi ci darà della sua carne? Noi non ce ne potremmo giammai satollare….
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 Il forestiere non è restato la notte in su la strada; Io ho aperto il mio uscio al viandante
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 Se io ho coperto il mio misfatto, come fanno gli uomini, Per nasconder la mia iniquità nel mio seno…
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 Quantunque io potessi spaventare una gran moltitudine, Pure i più vili della gente mi facevano paura, Ed io mi taceva, e non usciva fuor della porta.
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 Oh! avessi io pure chi mi ascoltasse! Ecco, il mio desiderio è Che l’Onnipotente mi risponda, O che colui che litiga meco mi faccia una scritta;
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 Se io non la porto in su la spalla, E non me la lego attorno a guisa di bende.
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 Io gli renderei conto di tutti i miei passi, Io mi accosterei a lui come un capitano.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Se la mia terra grida contro a me, E se parimente i suoi solchi piangono;
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 Se ho mangiati i suoi frutti senza pagamento, E se ho fatto sospirar l’anima de’ suoi padroni;
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 In luogo del grano nascami il tribolo, E il loglio in luogo dell’orzo. Qui finiscono i ragionamenti di Giobbe