Йова 31

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!	1 Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице.
2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?	2 Какая же участь [мне] от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес?
3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?	3 Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть?
4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?	4 Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов?
5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?	5 Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, --
6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!	6 пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность.
7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,	7 Если стопы мои уклонялись от пути и сердце мое следовало за глазами моими, и если что-либо [нечистое] пристало к рукам моим,
8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!	8 то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут.
9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —	9 Если сердце мое прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, --
10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!	10 пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею,
11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,	11 потому что это--преступление, это--беззаконие, подлежащее суду;
12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.	12 это--огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы все добро мое.
13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,	13 Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною,
14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?	14 то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему?
15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?	15 Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе?
16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?	16 Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы?
17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?	17 Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота?
18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!	18 Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил [вдову].
19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,	19 Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, --
20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?	20 не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих?
21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —	21 Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот,
22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!	22 то пусть плечо мое отпадет от спины, и рука моя пусть отломится от локтя,
23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!	23 ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я.
24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,	24 Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: ты--надежда моя?
25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,	25 Радовался ли я, что богатство мое было велико, и что рука моя приобрела много?
26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,	26 Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует,
27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —	27 прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою?
28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.	28 Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрекся бы [тогда] от Бога Всевышнего.
29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —	29 Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его?
30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?	30 Не позволял я устам моим грешить проклятием души его.
31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?	31 Не говорили ли люди шатра моего: о, если бы мы от мяс его не насытились?
32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.	32 Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему.
33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,	33 Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои,
34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?	34 то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери.
35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!	35 О, если бы кто выслушал меня! Вот мое желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись.
36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.	36 Я носил бы ее на плечах моих и возлагал бы ее, как венец;
37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!	37 объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем.
38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,	38 Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды ее;
39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —	39 если я ел плоды ее без платы и отягощал жизнь земледельцев,
40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»	40 то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.